Сторінка психолога

ОРГАНІЗАЦІЯ РОБОТИ ПСИХОЛОГА В КЗДО

Проблема формування, збереження, зміцнення і відновлення здоров’я дітей була, є і завжди буде одною з головних у сучасній дошкільній освіті. Так, Конституція України (ст. 49), Закон України «Про дошкільну освіту» окреслюють обов’язки держави щодо піклування про збереження та зміцнення здоров’я дітей дошкільного віку, забезпечення їх психічного та фізичного розвитку.
У Національній Доктрині розвитку освіти в Україні, Базовому компоненті дошкільної освіти йдеться про необхідність виховання в дитини ціннісного ставлення до життя, власного здоров’я та здоров’я інших людей як до найвищої індивідуальної та суспільної цінності. Базова програма розвитку дитини дошкільного віку «Я у Світі» спрямована на всебічний розвиток та формування життєвої компетентності дитини, оптимальне використання максимальних можливостей віку, формування різних форм активності дитини, включаючи фізичну.
Посилення уваги до проблеми зумовлене невтішними показниками здоров’я малят. Через економічні обмеження та матеріальну скруту, екологічні кризи більшість дітей в Україні живе у несприятливих соціально-побутових та психологічних умовах, що згубно позначається на їх здоров’ї. До причин, які зумовлюють відхилення у стані здоров’я дітей, відносяться: несприятливі соціально-економічні, побутові умови; недостатньо збалансоване харчування; формальний підхід до загартування; гіподинамія, неправильне регулювання динаміки фізичної, психічної та емоційної працездатності вихованців (упродовж заняття, дня, тижня, року); порушення режимів організації життя дітей – санітарно-гігієнічного, повітряного, світлового. Учені і практики все більше наголошують, що на здоров’я індивідуума негативно впливають не лише чинники зовнішнього середовища, а й спосіб його життя.
Тож, перед дошкільними освітніми закладами все глобальніше постає завдання розроблення здоров’я збережувальних та здоров’я формуючих технологій, які б сприяли не лише максимальному розвитку фізичного тіла дошкільнят, а й їх психіки, формуванню духовності, навичок комунікативності. Тобто, формували здоров’я як багатоскладову категорію, в яку входить фізична, психічна, духовна і соціальна складові.
Визначимося із змістом даних понять. Здоров’я, за визначенням ВООЗ – це стан повного фізичного, психічного (духовного) та соціального благополуччя, а не лише відсутність хвороби чи фізичних вад. Тому здоров’я розглядається як мета життя. Національною програмою «Діти України» визначено чотири аспекти здоров’я:
фізичне здоров’я – як стан росту і розвитку органів і систем організму, основу якого складають морфологічні та функціональні резерви, що забезпечують адаптаційні реакції. Процес розвитку фізичного здоров’я передбачає удосконалення саморегуляції в організмі, гармонійну взаємодію фізіологічних процесів, максимальну адаптацію до навколишнього середовища;
психічне здоров’я - стан психічної сфери, основу якої складають статус загального психологічного комфорту та адекватна поведінка особистості. Психічне здоров’я включає високий рівень свідомості, розвитку мислення, великі внутрішні та моральні сили, що спонукають особистість до творчої діяльності;
духовне здоров’я – комплекс потреб, мотиваційної та інформативної сфери життєдіяльності, основу якого визначає система цінностей, настанов і мотивів поведінки індивіда в суспільстві;
соціальне здоров’я – це оптимальні, адекватні умови соціального середовища, що перешкоджають виникненню соціально обумовлених захворювань, соціальної дезадаптації та визначають стан соціального імунітету, гармонійний розвиток особистості в соціальній структурі суспільства. Виявляється в моральному самовладанні, адекватній оцінці свого «я», самовдосконаленні особистості в оптимальних соціальних умовах мікро- та макросередовища (родини, навчального закладу, соціальної групи тощо).
Здоров’я збереження розглядається як система заходів, що включає взаємозв’язок і взаємодію всіх факторів освітнього середовища, спрямованих на збереження й активне формування здоров’я, а також навчання здоровому способу життя дитини на всіх етапах її розвитку.
Найбільш сучасною і ефективною формою здійснення вищеозначеного є супровід, оскільки, не зменшуючи ролі активності особистості, супровід дасть можливість створювати умови для самопізнання й саморозвитку дитини; що не виключає, в разі необхідності, надання допомоги й підтримки дошкільникам та їх батькам. Саме супровід покликаний попередити можливі відхилення та ускладнення, орієнтувати на профілактичну діяльність, яка дає можливість спочатку виключити прояви дефектів. Тут існує принцип переходу від допомоги й підтримки до задіяння механізмів саморегуляції й саморозвитку всіх ланок, що беруть участь в даному процесі.
В контексті здоров’я зберігаючої діяльності ДНЗ актуальним є здійснення медико-психолого-педагогічного супроводу розвитку вихованців за трьома взаємопов’язаними напрямками: медичним, психологічним та педагогічним. Дана робота охоплює питання адаптації дітей в соціумі, охорони й укріплення психофізичного здоров’я, забезпечення особистісного та інтелектуального розвитку вихованців, а також здійснення необхідної профілактики і корекції відхилень розвитку, взаємодії із сім’єю для забезпечення повноцінного розвитку дитини.
Виходячи з цього, в систему фізичного виховання дітей в дошкільному закладі, крім традиційних розділів «Фізкультурні заняття», «Фізкультура в повсякденні», «Фізкультурні свята та розваги», додається «Здоров’я зберігаюча діяльність».
Для найбільш ефективної реалізації медико-психолого-педагогічного супроводу розвитку вихованців в ДНЗ створюється медико-психолого-педагогічна служба. ЇЇ основне призначення - забезпечення психофізичного здоров'я й емоційного комфорту дітей; психологічний супровід дітей в період адаптації і створення сприятливих умов для розвитку особистості дитини. В складі служби, крім керівника, є медичний блок (лікар-педіатр та медичні сестри з масажу, ЛФК, фітотерапії), психологічний (психолог ДНЗ) та педагогічний блок (соціальний педагог, логопед, найбільш досвідчені в даному питання педагоги ДНЗ).

Про емоції та їх роль у житті людини

Емоції багато в чому визначають наше світосприйняття. Вони вказують на наші потреби та їх ступінь задоволеності.

Емоційні переживання впливають на різноманітні аспекти життя, характер стосунків з іншими людьми, здатність включатися в діяльність.

Ключовою роллю в самоуправлінні емоціями і, таким чином, своїм життям - є усвідомлення своїх життєвих цілей і співставлення до них власних конкретних цінностей. Проте «виховання почуттів» означає не тільки контроль і підпорядкування почуттів розуму, але й здатність виявляти свої почуття, слухатися «велінь серця».

Як досягати душевної рівноваги? Усвідомимо, що почуття задоволення є духовною звичкою. Тільки від вас залежить, будете ви постійно роздратованим песимістом чи цікавитиметеся приємними речами і підтримуватимете у себе оптимістичний настрій.

Люди майже щодня думають про турботи, тривоги і рідко згадують про те, що їм вдалося, що хорошого приніс їм цей день.

Мудрість – уміти радіти дрібницям. Не треба лише очікувати на зустріч з великим щастям.

Варто тішитися з того, що життя дарує нам щодня: сонцю, що знову виглянуло після дощу, співу пташок, посмішці дитини, тому, що ви і ваша сім’я здорові, що живете в злагоді.

Напевно, щасливіший той, хто здатен підтримувати теплі стосунки з іншими.

Щаслива людина краще ставиться до свого оточення, ніж та, кому бракує щастя.

Слід також пам’ятати, що труднощі й перешкоди – необхідна складова нашого життя. Перешкоди існуватимуть завжди, і чим швидше ми навчимось їх долати, тим більші проблеми зможемо вирішити в майбутньому. Долаючи труднощі, ми перевіряємо свої сили, набуваємо впевненості в собі – зростаємо.

Тож плануймо в житті й радість!

Казкотерапія

КАЗКОТЕРАПІЯ ЯК ТЕХНОЛОГІЯ

ЕМОЦІЙНО-ВОЛЬОВОГО РОЗВИТКУ ДИТИНИ

Оцінна роль емоцій:

- спонукати дитину до діяльності;

- впливати на нагромадження та актуалізацію досвіду;

- відчувати потребу в позитивній оцінці тих, хто оточує дитину;

- отримувати визнання тих, хто оточує дитину, радіє за неï;

Становлення емоційно-вольового розвитку дитини – це першочергове завдання, вирішення якого можливо за умови загальних зусиль психологів, педагогів та батьків.

Емоційне благополуччя дітей залежить від: оцінки дорослого і думки однолітків.

Використання казкотерапіï сприяє розвитку емоційної уяви, що є основною змістовою лінією загального психічного розвитку дитини.

Казкотерапія – це:

- мова спілкування з дітьми;

- виховна система;

- виховання і лікування.

Принципи казкотерапіï:

- принцип базових життєвих цінностей;

- принцип Життєвої Сили;

- принцип багатогранності;

- зв'язок між реальностями.

Етапи казкотерапіï:

- спонтанне складання і передача історій;

- етап наукового осмислення метафоричного матеріалу;

- етап використання казки як технології, основного інструментарію психолого-педагогічноï роботи.

Форми роботи з казкою:

- розповідь від першої і третьої особи;

- розповідь і придумування продовження казки;

- складання казок дітьми;

- лялькотерапія;

- постановка і розігрування казок;

- аналіз казок;

- імідж-терапія;

- малювання казок;

- медитаціï за змістом казки.

Можливості казкотерапіï в повсякденному житті:

- пропонує цікаву діяльність на прогулянці;

- проведення серіï дослідів;

- допомагає дітям вивчити кольори;

- закріплення рахунку;

- виготовлення подарунків і вміння ïх красиво дарувати тощо.

Казка допоможе:

- підвищити самооцінку;

- прищепити побутові навички;

- зробити рутину святом;

- позбавити дитину страхів;

- врятуватися від капризів;

- заспокоїтися і розслабитися;

- виховувати, прищеплювати навички культури поведінки;

- цінувати рідну природу;

- гуманно і дбайливо ставитися до світу.

Прогнозовані результати використання казки:

- активно працюватиме інтуїція вихователя;

- вихователь виявляє творчість.

Вимоги до складання казок:

- оберіть героя для своєï казки;

- уявіть його собі живим і таким, який розмовляє;

- поселіть його в незвичайне місце;

- відмітьте:

· куди він потрапив,

· кого там зустрів,

· що зробив,

· що з ним трапилось,

· як себе почував, що вирішив,

· хто герою допоміг, а хто заважав,

- як випутався герой та повернувся назад.

Алгоритм складання сюжету для дітей раннього віку:

- хто він (вона)?

- Що трапилося з ним (нею) або що він (вона) зробили?

- Чим закінчилася справа?

Найкраще закінчення казки: «Тут прийшла мама і пригорнула свого улюбленого малюка».