Соборний район. ДНЗ № 288
 




Сторінка музкерівника

 

     Організована навчальна діяльність, розваги, свята, інші заходи з дітьми проводяться нетрадиційно, використовуються інновації. Працюємо за проблемою «Освітні стратегії соціалізації особистості громадянського суспільства».

 

Кожна дитина народжується з деякими задатками і схильностями. Неоднакова також об'єктивні і суб'єктивні можливості їх розвитку. Але всі закладений у дітях має бути виявлено і формувався. Тільки тоді природні дані зможуть виявити себе в здібностях, в тяжінні до того що чи іншої справи у житті. «Істинне виховання починається до народження дитини. Починається з виховання її батьків».

Музичне виховання і навчання як духовно впливає на дітей, а й зміцнює їх фізичні сили. Музика створює життєрадісне настрій, підвищує тонус м'язів, активізує діяльність всього організму. Змінюється постава дитини, що він крокує під звуки бадьорого маршу, польотним стає його біг під легкі акцентовану музику. У процесі співу розвивається подих, зміцнюються голосові зв'язки.

Усе це протікає і натомість емоційних переживань, коли дитину охоплює радість, душевного піднесення, захоплення чи здивування. Музика хіба що управляє його настроєм. З'являється прагнення власних дій, радісне передчуття те, що і може зробити щось добре і потрібна, якось по-особливому висловити свої почуття.

Мета музичного виховання у тому, щоб викликати інтерес до музики, розвинути емоційні і рано дитини.

Завдання музичного виховання:

- формувати знання про музику;

- удосконалювати співочі навички;

- розвивати мовну активність;

- розвивати емоційну чуйність і реагування із музикою;

- розвиватимузикально-исполнительские навички, активізувати здібності.

-Пробуждать до власних дій: висловлювати свої враження про музику, виконувати знайомі пісні, застосовувати в самостійної діяльності.

Нині на дітей впливає чимало інших музичних вражень. Їх приносять радіо, телевізор; дитина чує спів, гру на музичні інструменти будинки і надворі.

Внутрішня «комора» дитини наповнюється незалежно з його волі й бажання. А іноді навіть незалежно від волі й бажання оточуючих, а то й надають цьому належного значення, не втручаються своєчасно у цей процес.

Протягом років дитинства закладається основа, де згодом буде зводитись будинок художніх пристрастей людини, його уявлень, і смаків.

>Займет чи музика у житті людини, і що саме буде ця музика – великою мірою залежить від сприйнятого у дитячому віці. Роль перших вихователів в пробудженні духовного світу дитини, у формуванні його смаків та пристрастей явна велика.

У. Бехтерєв: «… Недостатньо, щоб дитина навчився правильно дивитися і бачити; необхідно, що він легко уловлював характерні риси предметів, що він розумів гармонію фарб, вмів насолоджуватися природою. Так само й у органі слуху виховання повинен мати метою як правильне уловлювання звуків, але ще розуміння їх гармонії».

Говорити лише про музичному мистецтві музики – отже жваво, безпосередньо, емоційно, всією душею відгукуватися нею. Відчувати, як глибоко музикант чи композитор проникає у життя, виявляє у ній щось дуже важливе, без осмислення чого неможливо по-справжньому жити далі. Розуміти музичне мистецтво – то з його допомогою ми неодмінно щось відкривати.

До цього, як до кінцевої мети, має спрямувати музично – естетичне виховання. Музичне виховання – найважливіше засіб формування духовного образу людини, його ідеалів. Воно необхідне як кожній людині окремо, а й суспільству загалом.

Інноваційна технологія В.Ємельянова в роботі з дошкільниками

Провідна роль в музичному вихованні дошкільників належить співу. Навчання співу - один з найсильніших засобів естетичної дії на людину. Спів може безпосередньо виражати глибину людських відчуттів, найяскравіші переживання. Він справляє враження на дітей дошкільного віку, викликає у них емоційний відгук. В процесі співу розвиваються слухові уявлення, без яких неможливе правильне відтворення мелодії голосом, мелодійний слух, чуття ладу, відчуття ритму, музична пам'ять і більш загальна здатність - емоційний відгук на музику.

На заняттях по співу удосконалюється мова дітей, виправляються дефекти вимови. Коли діти співають, вони вимушені вимовляти слова протяжно, чітко, а це допомагає правильному їх засвоєнню. Крім того, текст пісні підпорядкований певному ритму, що також сприяє вимові важких звуків і складів. Кожен основний метод - наочно-слуховий, словесний, художньо- практичний - містить в собі певний комплекс різноманітних методичних прийомів, які уточнюють цей метод”.

У методиці навчання співу велике значення має правильне виконання пісні. Не можна ігнорувати вступ до пісні, який створює певний настрій, часто виражає її основну ідею. Дуже важливо, щоб пісня справила враження на маленького слухача вже при першому знайомстві з нею. Емоційно-схвильоване виконання завжди знайде відповідний відгук у дітей, викличе різні відчуття: радість, смуток, жалість, захоплення і так далі. Ці безпосередні емоційні реакції є результатом дії художніх пісенних образів. Активне сприйняття твору викликає бажання вивчити його. Потрібно пам'ятати, що від якості виконання залежить не тільки яскравість сприйняття, але і якість відтворення пісні дітьми.

Спочатку музичний керівник співає мелодію пісні. Потім показує дітям, як і коли треба узяти дихання, пояснює характер, динамічні особливості твору (співати співучо, „преривисто”, підсилити або ослабити звучність і т. д.), чітко і виразно вимовляє слова, звертає увагу дітей на чистоту інтонування.

При розучуванні пісні велике значення має співоча постава. Під час співу треба сидіти прямо, не піднімаючи плечі і не напружуючи м'яза шиї, правильно дихати і т.д.

Міміка під час співу справляє особливе враження на дошкільників. Досвід показує, що інтерес дітей до пісні зростає навіть при незначній зміні виразу обличчя педагога. Так, виконання жартівливої пісні повинне супроводжуватися усмішкою. Іноді достатньо трохи помітного руху брів або губ, щоб створити потрібний настрій. Це додає співу особливу виразність.

Важливе значення при навчанні дошкільників має жест педагога. Музичний керівник часто супроводжує свій спів плавними або уривистими рухами руки. Це сприяє ефективнішому засвоєнню основних співочих умінь і навичок. Істотну роль в навчальному процесі грає слово педагога (бесіда, пояснення, вказівка і т. п.). Музика не тільки впливає на відчуття, але і будить думку. Завдання муз керівника - управляти сприйняттям музики, учити слухати її, пояснювати зміст творів, коментувати їх в процесі розучування.

Особливо зростає роль слова в роботі з дітьми старшого дошкільного віку. Пояснення педагога не зменшує враження від музичного твору, а, навпаки, заглиблює його. Слово допомагає дитині правильно сприйняти художній твір. При розучуванні пісні музичний керівник пояснює той або інший співочий прийом.

До наочних прийомів відноситься показ ілюстрацій, картинок, використання іграшок, музичної азбуки, лото і так далі.

В процесі розучування пісень широко використовуються ігрові прийоми.

Навчаючи співу, музичний керівник повинен знати індивідуальні особливості дітей, щоб знайти «ключ» до кожного з них. Правильна організація роботи на заняттях по співу, і зокрема, охорона дитячого голосу неможливі без індивідуального підходу.

Перевіряти співочі уміння дошкільників слід на доступних і знайомих піснях з репертуару попередніх вікових груп, враховуючи відношення дитини до того або іншого твору. Якщо пісня виконується правильно і без забруднень, її можна транспонувати на півтону або на тон вище або запропонувати іншу з ширшим діапазоном. Якщо дитині важко проспівати верхні звуки, мелодію слід транспонувати нижче, тобто знайти зручну тональність.

Спів в дитячому саду слід також розглядати як засіб зміцнення організму дошкільників. Необхідно строго дотримувати гігієнічні умови: проводити заняття в провітреному приміщенні, на чистому повітрі, в суху і теплу погоду, тоді воно сприятиме нормальному розвитку і зміцненню легенів, апарату артикуляції і голосового апарату. На думку лікарів, спів є кращою формою дихальної гімнастики.

Музичний керівник або вихователь під час навчання співу зобов'язаний здійснювати наступні завдання:

 а) формувати у дітей співочі уміння і навики, привчаючи їх чисто і

виразно виконувати пісні;

 б) учити дітей співати на заняттях і поза ними, як за допомогою

вихователя, так і самостійно, у супроводі інструменту і без супроводу;

 в) розвивати у дітей музичний слух, привчаючи їх розрізняти правильний

і неправильний спів, звуки по висоті і тривалості, слухати себе під час

співу і виправляти свої помилки;

 г) розвивати дитячі голоси, добиваючись їх природного звучання,

долаючи монотонне «гудіння» і поступово розширюючи діапазон;

 д)сприяти прояву початкових форм дитячої пісенної творчості.

Дошкільники повинні співати природним звуком, без крику і напруги. Музичний керівник добивається, щоб звучання дитячого голосу було виразним, природним, дзвінким, співучим. При цьому обов'язково треба враховувати, окрім загальних принципів звукоутворення, особливості дитячого голосового апарату та індивідуальні властивості кожної дитини.

Правильне вокальне звукоутворення залежить від співучості звуку. Дошкільники, особливо молодшого віку, часто не співають, а просто вимовляють слова «говіркою». Завдання музичного керівника - навчити дітей виконувати протяжно звуки і не «ковтати» кінці музичних фраз. Велике значення для протяжного співу мають правильне дихання і вокальна дикція. Дошкільники повинні навчитися нормально дихати під час співу, інтенсивно і своєчасно робити вдих і видих. Дітям молодшого віку слід брати дихання між словами, не розриваючи їх, а старшим дітям - між музичними фразами.

Розвиваючи у дошкільників правильну дикцію, потрібно добиватися активності, рухливості апарату артикуляції, співучого, округлого звучання голосних, чіткої вимови приголосних, правильної вимови слів. Музичний керівник зобов'язаний пояснити дітям значення слів тексту і навчити правильно вимовляти їх під час співу. Вироблення правильної вокальної дикції сприяє виразного виконання пісень.

Перед розучуванням пісень діти обов'язково повинні розспівуватися, тобто виконувати вправи для розвитку співочого голосу (звукоутворення, дихання, дикції, чистоти інтонування), музичного слуху і координації голосу і слуху.

У дитячій вокально-хоровій практиці іноді використовуються так звані фонопедичні вправи В Ємельянова, що мають технологічну спрямованість і засновані на критеріях фізіологічної доцільності, енергетичній економічності й акустичній ефективності голосового апарату в співі. Метою фонопедичних вправ є вирішення координаційних і тренувальних завдань роботи над голосом, ці вправи підготовчі, вони допомагають у вокальній роботі. Фонопедичні вправи стимулюють м'язи, що беруть участь у звукоутворенні.

Вправи поділяються на кілька груп залежно від поставлених завдань:

 голосові сигнали домовної комунікації: шип, сипіння, скрип, хрип, свист тощо;

 керування артикуляційною мускулатурою;

 довільне керування регістрами;

 вироблення співочого вібрато;

 формування механізму прикриття.

Зазначені фонопедичні вправи сприяють розширенню діапазону, збільшенню сили й яскравості голосу, легкості звучання, поліпшенню вібрато, співучості голосу, а також розкутості співочого процесу. Подібні вправи виконують роль творчих завдань, розвивають загальну моторику організму і, що найголовніше, роблять процес роботи над вправою цікавим, захоплюючим, образним.

Зразком таких вправ може бути озвучення” вірша О.Вациєтіса „У кого що всередині” та вправа весняні голосі”, які спрямовані на розвиток артикуляційної моторики дихання, гнучкості голосового діапазону, розуміння звукозображальної мови.

Лише позитивні емоції викликають у дитини бажання співати. Важливо правильно вибрати пісню. При цьому необхідно враховувати кілька моментів:активний словниковий запас дітей, їхні фізичні дані, музичний досвід, емоційний стан. Пісня має бути зрозумілою дітям, цікавою за змістом, з приємною мелодією, коротким текстом, легкими для вимови словами. Головне в музичному розвиткові дошкільника - занурити” його в розмаїття музики, навчити жити” нею..

http://oleksandria-dnz43.edukit.kr.ua