10 ПРАВИЛ ДЛЯ БАТЬКІВ

ЦІ ПРАВИЛА БУЛИ ПРИЙНЯТІ У МІЖНАРОДНИЙ РІК ДИТИНИ. Вони містять педагогічні настанови  Песталоцці, Фребеля,Черні і враховують сучасний практичний досвід.

1. ЛЮБІТЬ СВОЮ ДИТИНУ. Радійте з її присутності, приймайте її такою, якою вона є, не ображайте, не принижуйте, не підривайте її самовпевненості, не піддавайте несправедливому покаранню, не позбавляйте своєї довіри, дайте привід любити Вас

2. ОХОРОНЯЙТЕ СВОЮ ДИТИНУ. Захищайте від фізичних і душевних небезпек, навіть, коли треба – жертвуючи власними інтересами і ризикуючи власним життям.

3. БУДЬТЕ ГАРНИМ ПРИКЛАДОМ ДЛЯ СВОЄЇ ДИТИНИ. Прищепіть їй повагу до традиційних цінностей, самі живіть згідно з ними. Нехай у вашій сім’ї побутують чесність і скромність

4. ГРАЙТЕСЯ ЗІ СВОЄЮ ДИТИНОЮ. Приділяйте їй якомога більше часу, розмовляйте з нею, грайтеся так, як їй подобається, її гру сприймайте всерйоз.

5. ПРАЦЮЙТЕ ЗІ СВОЄЮ ДИТИНОЮ. Допомагайте їй, коли вона намагається брати участь у роботі вдома, в саду. Коли дитина підросте, привчайте її включатися в усі роботи по господарству.

6. ПОКАЖІТЬ ДИТИНІ МОЖЛИВОСТІ Й МЕЖІ ЛЮДСЬКОЇ СВОБОДИ. Дайте дитині можливість нагромадити власний досвід, навіть, якщо це пов’язано з певним ризиком. Надмірно опікувана від будь-якої небезпеки дитина нерідко стає соціальним інвалідом.

7. ПРИВЧАЙТЕ ДИТИНУ БУТИ СЛУХНЯНОЮ. Спрямовуйте поведінку дитини таким чином, щоб її дії не завдавали шкоди ні їй самій, ані іншим. Дитину потрібно заохочувати до дотримання встановлення правил.

8. НАДАВАЙТЕ ДИТИНІ МОЖЛИВІСТЬ ТАКИХ ПЕРЕЖИВАНЬ, ЯКІ МАТИМУТЬ ЦІННІСТЬ СПОГАДІВ. Нехай спогад про щасливе дитинство зігріває її все життя.

9. ДОЗВОЛЯЙТЕ ДИТИНІ НАБУВАТИ ЖИТТЄВОГО ДОСВІДУ. Нехай навіть не безболісно, але самостійно.

10. ЧЕКАЙТЕ ВІД ДИТИНИ тільки таких міркувань, на які вона здатна у своєму віці, виходячи з рівня свого розвитку і життєвого досвіду.

ПОРАДИ БАТЬКАМ

ЯК РОЗВИВАТИ САМОСТІЙНІСТЬ

ТА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ У ДІТЕЙ

Сучасні і прогресивні турботливі матусі переглядають багато літератури, аби визначитись, як же правильно виховувати і навчати свою дитину, аби вона виросла достойною особистістю. Існують різноманітні методики, які привчають дітей до самостійності та відповідальності із самого раннього віку. До числа найефективніших належить методика Марії Монтессорі.

Система педагогічного виховання італійського педагога і ученого Марії Монтессорі з’явилася ще у першій половині XX століття. Звичайно, з того часу багато що змінилося та удосконалилось, але філософія та завдання цієї педагогіки все ті ж. Завданням, яке перед собою ставлять Монтессорі - школи, - підготувати дитину до життя, а не до школи. Адже, маючи впевненість, самостійність, повагу і любов, дитина у дорослому віці зможе досягти значних здобутків.

Головне у методиці – правильно налагодити процес. Найкраще вона діє при використанні її  принципів не лише у дитячому садку, а і вдома. Для цього варто дотримуватися кількох порад.

1. Надайте малюкові вільний доступ до всіх іграшок, посібників, наборів для творчості. Для цього розташуйте їх на зручній для нього висоті.

2. Дозволяйте дитині брати участь в житті сім'ї:

• допомагати прати – в залежності від віку,  полоскати, складати білизну в тазик, допомагати розвішувати або просто «прати»  поруч в іграшковому тазику ляльковий одяг;
• поратися на кухні – мити справжній або іграшковий посуд, витирати зі столу (можна навіть виділити дитині спеціальну ганчірочку), гратися з посудом, з крупою (під наглядом);
• прибирати – витирати пил, підмітати, пилососити або іграшковими побутовими приладами, або справжніми;
• доглядати за рослинами, тваринами і т.д.

3. Надайте дитині право самій обирати, у що грати. Якщо бачите, що малюк не знає, чим зайнятися, занудьгував, запропонуйте йому погратися разом, але не нав'язуйтеся.

4. Не поспішайте допомагати і підказувати дитині, якщо у неї щось не виходить відразу. Дайте їй можливість впоратися самостійно –  подолання труднощів розвиває характер та інтелект.

5. Хваліть малюка, коли він впорався із завданням, і підбадьорюйте, якщо у нього не виходить.

Якщо на одну іграшку претендує двоє дітей, вчіть їх домовлятися про черговість. Такі кроки допомагають виховувати внутрішню дисципліну, засновану на визнанні прав іншої людини, на повазі до нього та його роботи. Запропонуйте дитині дотримуватися правил, які діють у  Львівській школі Монтессорі, наприклад:

• хочеш працювати разом – домовся про це;
• можна спостерігати за роботою інших, не заважаючи їм;
• після роботи необхідно навести лад на робочому місці;
•  коли важко, попроси про допомогу і подякуй за неї.

Будемо раді, якщо всі вище перелічені вище  поради і твердження стануть Вам у пригоді, у нелегкому процесі виховання власних дітей.

ПРАВИЛА ПОВЕДІНКИ БАТЬКІВ НА ДИТЯЧОМУ СВЯТІ

ЯК ПІДГОТУВАТИ ДИТИНУ ДО СВЯТА, ЩОБ ВІД СВЯТА ОТРИМАТИ РАДІСТЬ

ШАНОВНІ БАТЬКИ! ПІДГОТОВКА ДИТИНИ ДО СВЯТА, ОЧИКУВАННЯ СВЯТА – ЦЕ ВЕЛИКА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ, ПСИХОЛОГІЧНЕ НАВАНТАЖЕННЯ. ПРОПОНУЄМО ПОРАДИ, ЯКІ ДОПОМОЖУТЬ ВАМ ПІДГОТУВАТИ ДИТИНУ ДО СВЯТ.

ЗОВНІШНІЙ ВИГЛЯД ДИТИНИ

• Зачіска дитини та макіяж повинні бути безпечними (обережно алергія).
• Одяг (костюм) дитини повинен бути зручним, святковим, безпечним (без гострих, колючих прикрас), відповідати розміру.
• Взуття: чешки або інше взуття, в якому зручно виконувати музично-ритмічні рухи.
• Щоб переконатись, що дитині буде комфортно – треба завчасно приготувати костюм, дати можливість дитині в ньому походити вдома.

РОЗУЧУВАННЯ РОЛІ

• При написанні сценаріїв свят враховуються програмові вимоги, вікові можливості, творчі здібності дітей, досвід педагога та умови (музична зала).
• Під час розподілу ролей враховуються бажання, творчі здібності дітей. Щоб дитина почувала себе впевненно допоможіть їй передати характер ролі за допомогою інтонації, міміки, рухів; вивчіть слова віршів, пісень. Запропонуйте їй уявити себе артистом, який виступає на сцені, перегляньте телепередачі за участю дітей, зверніть увагу дитини як треба танцювати, співати і т.д. Потренуйтеся перед дзеркалом.
• За потреби отримайте консультацію вихователя, музичного керівника, вихователя-методиста.

ПРИСУТНІСТЬ БАТЬКІВ

• Пишайтеся своєю дитиною, будьте прикладом для неї.
• Якщо у вас немає можливості бути присутнім на святі – підготуйте до цього дитину, поясніть причину.

ПЕРЕГЛЯД СВЯТА

• Приходьте за 10-15 хвилин до початку свята.
• Зніміть верхній одяг, перевзуйтеся або одягніть бахіли.
• Огляньте виставку поробок.
• До зали заходьте після запрошення.
• Вимкніть мобільний телефон.
• Не коментуйте виступи дітей під час свята.
• Не відволікайте увагу дітей зауваженнями, проханнями позування перед камерою – це може мати небажані наслідки.
• Підтримуйте виступ дітей оплесками.
• Після закінчення свята дочекайтесь, коли діти вийдуть до групи.
• Якщо у вас є бажання продовжити свято вдома, ви можете забрати дитину, попередивши вихователя.
• Кількість присутніх дорослих обмежена до 2-х осіб від родини у зв’язку з площею приміщення та вимогами з безпеки життєдіяльності.
• Якщо ваша дитина під час свята, побачивши Вас, може відмовитись від виступу або розплакатись, чи у вас склалися особливі обставини, і ви прийшли з маленькою дитиною – пропонуємо свято подивитись поза межами музичної зали.

СПРИЙМАЙТЕ ДІТЕЙ ТАКИМИ, ЯКИМИ ВОНИ Є!

ВОНИ МАЮТЬ БУТИ ВПЕВНЕНІ В ВАШІЙ ЛЮБОВІ В БУДЬ – ЯКУ ХВИЛИНУ! ПАМ’ЯТАЙТЕ, ЩО ВАШУ ДИТИНУ НАВЧАЮТЬ

НЕ ВАШІ СЛОВА, А ВАШ ОСОБИСТИЙ ПРИКЛАД,

ВАША ПОВЕДІНКА ТА ДУШЕВНА ДОБРОТА!

РЕКОМЕНДАЦІЇ ДЛЯ БАТЬКІВ ВИХОВАНЦІВ

ЩОДО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЯКОСТІ ДОШКІЛЬНОЇ ОСВІТИ

В УМОВАХ ВІЙНИ

1. Співпрацювати з педагогічними працівниками ЗДО щодо організації освітнього процесу дітей дошкільного віку в дистанційному форматі в умовах війни.

2. Підтримувати зв’язок з вихователями щодо місця перебування та стану здоров’я дитини.

3. Відстежувати негативні наслідки пережитих психотравмуючих подій. Вони можуть проявлятися не одразу, тому дорослі, вихователі та батьки, мають постійно стежити за психоемоційним станом дітей, їхнім самопочуттям, виявляти хвилювання, тривоги. Необхідно звертати увагу на збудливість, тривожність, агресивність, заглиблення в себе. Також слід уважно стежити за здоров’ям дітей, зокрема сном, апетитом, настроєм, частотністю вередування, наріканнями на головний біль тощо. Такі показники загального стану здоров’я дітей переважно є об’єктивними показниками втоми, перевантаження, хвилювання, страхів та проявами наслідків психотравми.

4. Пам’ятати, що щоденне спілкування та спільне проведення вільного часу з дитиною є запорукою її успішного подальшого майбутнього. Для дітей надзвичайно важливо відчувати повну емоційну присутність батьків. З цією метою можна послуговуватися матеріалами, які розміщені на платформі розвитку дошкільнят НУМО, а також на сайті МОН «Сучасне дошкілля під крилами захисту». Допомагати дитині, якщо в неї щось не виходить, підтримувати її, бути терплячими. Пам’ятати, що педагоги завжди готові до співпраці з питань виховання, розвитку дитини і надання необхідної професійної допомоги, не зволікати й звертатися до них за порадами та рекомендаціями.

5. Дотримуватися режиму дня, звичних ритуалів, що допоможе дитині встановити зв’язок не лише з минулим, а взагалі з життям та безпекою.

6. Сприяти формуванню у дітей навичок безпечної поведінки, використовуючи рекомендовані онлайн матеріали та відео, підготовлені МОН, ДУ «Український інститут розвитку освіти», ЮНІСЕФ.

(Лист МОН України від 02.04.2022 року № 1/3845-22)

БЕЗПЕКА ЖИТТЄДІЯЛЬНОСТІ В УМОВАХ ВОЄННОГО СТАНУ

Загальні правила безпеки

- Зберігай спокій, не реагуй на провокації.

- Не сповіщай про свої майбутні дії (плани) малознайомих людей.

- Завжди май при собі документ (паспорт), відомості про групу крові та близьких родичів, дані про можливі проблеми зі здоров'ям.

- Знай місце розташування захисних споруд цивільної оборони поблизу місця поживання.

- При виході з приміщень, пересування сходами, або до сховища, дотримуйся правила правої руки з метою уникнення тисняви. Пропускати вперед та надавати допомогу жінкам, дітям, літнім людям та інвалідам.

- Уникати місць скупчень людей.

- Не вступай у суперечки з незнайомими людьми, уникай можливих провокацій.

- У разі отримання будь-якої інформації від органів державної влади про можливу небезпеку передай її іншим людям.

- Посилюй увагу, і при появи озброєних людей, військової техніки, засобів масової інформаціїсторони-агресора негайно покидай цей район.

- Якщо ти побачив осіб, які не орієнтуються на місцевості, розмовляють з акцентом, мають нехарактерну зовнішність, здійснюють протиправні і провокативні дії - негайно інформуй правоохоронні органи, місцеву владу, військових.

- Надай першу допомогу іншим у разі їх поранення. Виклич швидку допомогу, представників ДСНС України, правоохоронні органи або військових.

- Якщо ти став свідком поранення або протиправних дій, постарайся з'ясувати та зберегти якнайбільше інформації про них та обставини події для надання допомоги, пошуку.

- У разі потрппляння в район обстрілу сховайтесь у найближче сховище (укриття). У разі відсутності сховищ слід використовувати канави, заглиблення, окопи.

- У разі раптового обстрілу та відсутності укриття - лягти на землю головою в бік, протилежний вибухам. Голову прикрити руками або речами.

- Не виходьте з укриття до кінця обстрілу.

НЕ РЕКОМЕНДУЄТЬСЯ:

- Підходити до вікон, якщопочуєте постріли;

- Спостерігати за ходом бойових дій;

- Стояти чи перебігати під обстрілом;

- Конфліктувати з озброєними людьми;

- Носити армійську форму або комуфльований одяг;

- Демонструвати зброю або предмети, схожі на неї;

- Підбирати покинуті зброю та боєприпаси.

У разі надзвичайної ситуації або війни (поради від Центра стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки при Міністерстві культури та інформаційної політики України)

Релаксація для дітей удома, щоб сменшити стрес і тривожність (поради від UNICEF)

ВАЖЛИВА ІНФОРМАЦІЯ!!!

НОМЕРИ ТЕЛЕФОНІВ «ГАРЯЧИХ ЛІНІЙ» ТА ВІДПОВІДНИХ ОРГАНІЗАЦІЙ/ОРГАНІВ, ДО ЯКИХ МОЖЕ ЗВЕРНУТИСЬ ОСОБА У ВИПАДКАХ НАСИЛЬСТВА, В ТОМУ ЧИСЛІ ДОМАШНЬОГО, А САМЕ:

• НАЦІОНАЛЬНА ПОЛІЦІЯ – 102 (повідомлення про факт насильства);
• УРЯДОВИЙ КОНТАКТНИЙ ЦЕНТР – 15-47 (надання психологічної та юридичної консультацій особам, які постраждали від домашнього насильства, насильства за ознакою статі, стосовно дітей або загрози вчинення такого насильства та психологічної допомоги потерпілим від домашнього насильства жінкам, чоловікам та дітям);
• БЕЗОПЛАТНА ПРАВОВА ДОПОМОГА – 0-800-213-103;
• НАЦІОНАЛЬНА ГАРЯЧА ЛІНІЯ З ПИТАНЬ ЗАПОБІГАННЯ ДОМАШНЬОГО НАСИЛЬСТВА, ТОРГІВЛЕЮ ЛЮДЬМИ ТА ГЕНДЕРНОЇ ДИСКРИМІНАЦІЇ – 0-800-500-335 або 116-123 (з мобільного).

Інформація про роботу телефонної гарячої лінії

Дніпропетровського обласного центру соціальних служб для сім’ї,

дітей та молоді «Якщо ображають дитину»

з метою забезпечення захисту прав та інтересів дітей:

телефон гарячої лінії: (056) 370-48-19,

режим роботи гарячої лінії: з 09.00 до 17.00 в робочі дні.

ПАМ’ЯТКА ДЛЯ БАТЬКІВ

З ПАТРІОТИЧНОГО ВИХОВАННЯ ДІТЕЙ

1. Якщо ви хочете виховати дитину гідною людиною та громадянином, не говоріть погано про державу, у якій живете.

2. Розповідайте своїй дитині про випробування, що випали на долю ваших предків, з яких вони вийшли з гідністю.

3. Знайомте свою дитину з пам’ятками та історичними місцями нашої Батьківщини.

4. Разом із своєю дитиною надавайте посильну допомогу військовослужбовцям, що захищають кордони нашої Батьківщини.

5. Навіть, якщо вам не хочеться у вихідний день йти з дитиною до музею чи на виставку, пам’ятайте, що, чим раніше й регулярніше ви будете робити це, поки ваша дитина ще маленька,тим більше вірогідність того, що вона буде відвідувати установи культури в підлітковому та зрілому віці.

6. Пам’ятайте,чим більше ви висловлюватимете незадоволення кожним прожитим днем, тим більше песимізму, незадоволення життям виражатиме ваша дитина.

7. Під час спілкування з дитиною, намагайтеся не лише оцінювати її навчальні та психологічні проблеми, але й позитивні моменти її життя (хто підтримує й допомагає їй, з ким хотіла б дружити і чому, які цікаві моменти були на заняттях у школі та позаурочний час) .

8. Підтримуйте прагнення дитини показати себе з позитивного боку, завжди говоріть їй: «Будь активним!», «Не бійся висловлювати свою думку!», «Проявляй ініціативу».

9. Переглядайте з дитиною телепередачі, кінофільми, які розповідають про людей, що прославили нашу країну, позитивно оцінюйте їхній внесок у життя суспільства.

10. Виховуйте у своїй дитині ініціативність, активність, що допомагатиме їй у житті.

Правила безпеки в сильний дощ від Укрінформ

1. Краще не виходьте без потреби з приміщення. Але якщо немає можливості залишитися - зарядіть до максимального рівня ваші ноутбуки, планшети та, головне, мобільні телефони.

2. Не намагайтеся заходити в місця, де сильний потік води або стоїть вода. Це може виглядати безпечним, але під водою може бути сильна глибина або небезпечні сторонні предмети.

3. Якщо ви знаходитесь на відкритому просторі під час грози, не використовуйте свій мобільний телефон, окрім випадків, коли вам потрібно викликати допомогу.

4. Не стійте на вулиці під високими деревами чи стовпами.

5. Відстежуйте прогнози погоди. Перевіряйте соціальні мережі - там можна швидше дізнатися про проблеми на вулицях.

6. Якщо негода застала вас в той час, коли ви за кермом, намагайтеся відшукати місце для парковки та залиште автомобіль в безпечному місці. Не паркуйте автомобіль під деревами, оскільки є небезпека падіння гілок. Якщо такої можливості немає - продовжуйте їхати, проте зменште швидкість та увімкніть фари.

7. Допомагайте людям поруч, але у екстремальних ситуаціях - обов`язково викликайте рятувальників.

ПОВІТРЯ, СОНЦЕ І ВОДА - ВАШІ НАЙКРАЩІ ДРУЗІ
ЯК ЗАГАРТУВАТИ ДИТИНУ ВЛІТКУ

     Кожна родина, яка має дитину, хоче, щоб вона виросла здоровою та всебічно розвиненою. Проте нерідко наслідком такого бажання батьків є перевантаження дітей, які, крім школи, ліцею або гімназії, відвідують ще по кілька гуртків. Діти проводять багато часу за письмовим столом, комп'ютером, телевізором за рахунок перебування на свіжому повітрі, занять рухливими іграми та спортом. Як наслідок - збільшується інформаційне та психоемоційне навантаження на дитину і значно знижується її фізична активність.

             Навіщо потрібне загартовування і як правильно це робити

     Незагартовані діти менш витривалі, легко застуджуються і часто хворіють. Під впливом загартовування поліпшується діяльність імунної системи організму дитини, підвищується стійкість до застудних та інфекційних хвороб.
Загартовування організму насамперед необхідно сприймати як комплекс заходів. Розрізняють загальні й спеціальні гартувальні заходи. Загальними є правильний режим дня, раціональне збалансоване харчування, що відповідає віку дитини, щоденні прогулянки, сон на свіжому повітрі, відповідний одяг, повітряний і температурний режим приміщення, регулярне провітрювання приміщень. До спеціальних гартувальних заходів належать дозовані сонячні ванни, гімнастичні вправи, повітряні й водні процедури, плавання.    

                           Як правильно загартовувати дитину:

Ø ­ загартовування починати і в подальшому проводити, якщо дитина здорова;

Ø ­ поступово збільшувати навантаження на дитячий організм;

Ø ­ гартувальні процедури проводити систематично;

Ø ­ у разі вибору методу загартовування враховувати вік та індивідуальні особливості дитини;

Ø починати загартовування можна в будь-яку пору року, але найліпше, коли тепло (в холодну пору року загартовування буде менш ефективним; подовжувати тривалість процедур треба поступово); ­

Ø  загартовування проводити, якщо в дитини добрий настрій, інакше процедури не принесуть користі;

Ø ­ відновлювати заняття після перерви, якщо дозволяє лікар, треба  з початкових навантажень (але збільшувати навантаження можна швидше).

             Побут і режим дитини теж сприяють загартуванню

­      Побутові умови безпосередньо впливають на стан здоров'я дитини, тому вони також належать до загальних гартувальних заходів. Отже, дитяча кімната має бути завжди чистою, не захаращеною, слід регулярно проводити її вологе прибирання при відчиненій кватирці. Ліжко та письмовий стіл дитини потрібно розмістити так, щоб вони добре освітлювалися. У квартирі, де мешкає дитина, не можна курити.
­      Слід чітко визначити години сну, занять, вживання їжі, прогулянок та ігор на свіжому повітрі, гартувальних і спортивних заходів. Від режиму можна відступати лише у разі хвороби дитини. Нераціонально організований режим дня негативно впливає на стан нервової та імунної систем дитини.
­ Влітку діти мають проводити якомога більше часу на свіжому повітрі, тому доцільно вивезти їх за місто, у сільську місцевість.
­      Загартовуванню і зміцненню здоров'я дітей дошкільного та шкільного віку сприяють правильно організовані пішохідні прогулянки в поле, ліс, парк, сквер. Для дошкільнят прогулянки в один кінець мають тривати 15-20 хвилин, для середньої групи дитсадка - 20-25 хвилин, а старшої - 30-40 хвилин. Через кожні 10 хвилин треба зупинятися для відпочинку на 23 хвилини.
­     Важливою складовою загартовування є неспецифічні водні процедури: гігієнічні ванни, миття рук, ніг, умивання.
­     Дітям після 6 місяців можна обмивати обличчя, шию і верхню частину грудної клітки водою температури 36 градусів за Цельсієм. Під час наступних процедур температуру води поступово знижувати до кімнатної. Після вмивання дитину розтирають махровим рушником до легкого почервоніння шкіри. На ніч дітей вмивають водою, теплішою на 2 градуси.
­     Дітей після 2-3-річного віку вмивають водою кімнатної температури, поступово знижуючи її до 16-18 градусів.
     Усі ці засоби зміцнюють здоров'я дітей і готують їх до загартовування природними чинниками: сонцем, повітрям і водою.

Повітряні ванни - приємно і корисно

     Загартовування повітрям - найпростіший, найдоступніший та універсальний метод. Його можна застосовувати протягом усього року. Повітряні процедури добре впливають на організм дитини, зміцнюють нервову систему, поліпшують діяльність серцево-судинної і дихальної систем, травнового тракту.
     Загартовування дітей повітрям треба починати в закритому приміщенні, ліпше всього під час ранкової гімнастики. Перед процедурою приміщення потрібно добре провітрити. Згодом під час приймання повітряної ванни кватирка може бути весь час відчиненою.
     Перші повітряні ванни тривалістю 4-5 хвилин приймають один раз на день (уранці). Незабаром їх можна приймати вранці і ввечері, а згодом і тричі на день.
      Перші процедури слід приймати в трусах, майці, шкарпетках і капцях за температури повітря в кімнаті 18-20 градусів. Через 2-3 тижні - лише в трусах і капцях, а надалі - тільки в трусах, босоніж. Температуру повітря в кімнаті треба поступово знижувати, а тривалість процедури подовжувати.
     Приймати повітряні ванни на свіжому повітрі починайте в теплу пору року в тіні. Температура має бути не нижчою 20-22 градусів, у тиху погоду або у разі слабкого вітру. Тривалість першої повітряної ванни - 5 хвилин, з кожним днем її поступово треба збільшувати, доводячи до кількох годин.
     Повітряні процедури - це перший крок до загартовування дітей. Через 1-2 місяці можна переходити до водних процедур.

Прохолодна вода зцілює тіло і душу

     Цілюща сила води відома людям з давніх-давен. Ще стародавні греки вважали, що вода вимиває всі душевні страждання.
     Основним чинником загартовування дітей водою є її температура, а не тривалість процедури. Що холодніша вода, то коротшим має бути сеанс загартовування.
     Важливо дотримуватися поступовості, знижуючи температуру води, а також враховувати індивідуальні особливості дитини: вік, реакцію організму тощо.
Щоб отримати добрий результат, водні процедури треба проводити, коли дитина зігріється, бо охолоджена шкіра не дає належної реакції і замість зігрівання може настати ще більше охолодження.
     Перші водні процедури рекомендують проводити за температури повітря не нижчої 22 градусів, уранці, відразу після сну або ранкової гімнастики, коли шкіра рівномірно зігріта.
     Водні процедури ввечері перед сном збуджують нервову систему, дитина стає дратівливою, довго не може заснути.

Вологі обтирання

     Цю процедуру можна робити дітям, починаючи з 3-4 місяців, але попередньо порадившися з лікарем. Спочатку підготуйте шкіру дитини: щоранку розтирайте руки й ноги сухою фланеллю до рожевого кольору. І лише через 1,5-2 тижні можна перейти до обтирань.
     М'якою вологою тканиною спочатку обтирають руки, потім груди, живіт, спину, сідниці, ноги. Зволожену частину тіла відразу ж витирають махровим рушником до легкого почервоніння шкіри. Все тіло, крім частини, що в цей момент обтирають, прикрийте ковдрою, щоб не застудити малюка. Тривалість процедури - до 5 хвилин.
     Влітку дітей можна обтирати водою температури 34-33 градуси, а в холодні місяці - 35-36. Через кожні 5-7 днів температуру води можна знижувати на 1 градус, доводячи її до 28-30 градусів. Для старших дітей вода може бути 20-22 градуси і нижче, залежно від самопочуття дитини.
     Водні обтирання треба робити щодня, по можливості без перерв, тоді вони дають користь.

Обливання водою і душ

     Після курсу холодних обтирань можна перейти до обливання. Початкова температура води залежить від віку дитини: 9-12 місяців - 35-28 градусів улітку, 36-30 узимку, 1-3 роки - відповідно 33-24 і 34-28 градусів. Після процедури дитину насухо витерти рушником.

     Якщо у дітей, які часто  хворіють, спостерігаються позитивні результати від вологих обтирань, їх можна обливати водою, на 1-2 градуси вищою, ніж для обтирань.
     Обливання краще проводити у закритому приміщенні за температури повітря 22-25 градусів.  Улітку можна робити це на відкритому повітрі за температури 22 градуси в безвітряну погоду або в захищеному від вітру місці.
Також дуже дієвою гартувальною процедурою є душ. Він спричиняє значну місцеву і загальну реакцію організму, тому перш ніж приступати до загартування дітей під душем, треба порадитися з педіатром. Рекомендують холодний душ дітям після 1,5-річного віку. Особливо корисний він кволим малюкам, з поганим апетитом.
     Температура води для цієї процедури така сама, як для загальних обливань. Для дітей з підвищеною збудливістю застосовуйте теплішу воду. Тривалість процедури - до 2 хвилин. Приймати душ краще вранці відразу після пробудження. Обливання і душ влітку можна застосовувати після сонячної ванни на свіжому повітрі.

Під загартовуванням розуміють підвищення функціональних можливостей організму під дією комплексу факторів (раціональний ре­жим дня, харчування, висока рухова активність і т. ін.). У більш вузькому розумінні загартовування — це пристосування організму до дії метеорологічних факторів — холоду, тепла, змін атмосферно­го тиску, руху повітря.

Для забезпечення високого ефекту загартовування проти холоду слід дотримуватись систематичності загартовуючих процедур, по­ступово збільшувати інтенсивність подразників холоду, враховува­ти вік дітей, стан їхнього здоров'я, реакції на охолодження.

При загартовуванні відбувається складна перебудова-всього організму. Під впливом подразників холоду (в безпосередньому місці дії їх) виникає звуження кровоносних судин, яке супроводиться рефлекторним розширенням судин в інших органах і системах (зокрема, в верхніх дихальних шляхах). Це збільшує витрати тепла організмом (переохолодження), знижує його опірність проти пато­генних бактерій, чим і пояснюють виникнення «застудних» захворювань.

У процесі загартовування при систематичній, поступовій дії по­дразників холоду розширення судин на неохолоджуваних частинах тіла поступово згасає, тренується терморегуляційний апарат. При систематичному загартовуванні з часом відбувається також зміна морфологічних показників: потовщується роговий шар шкіри, збіль­шується міцність стінок капілярів, зменшуються (в 5—8 разів) «за­студні» захворювання. Проте слід пам'ятати, що загартовуючий ефект різко знижується вже через 5—6 днів після припинення за­гартовування і майже зникає через 2 тижні.

Загартовування повітрям — найбільш поширений і доступний метод загартовування проти холоду. Велике значення має охоло­дження саме тих частин тіла, які звичайно закриті одягом. Повітря­ні ванни, крім поєднання з гімнастикою, проводять під час активно­го відпочинку, денного сну, перед купанням. Температура повітря при перших повітряних ваннах повинна бути не менш як 18°, трива­лість не більш як 1—3 хв. Поступово тривалість ванн збільшу­ють до 10—15 хв., а температуру знижують до 12—14°.

Дуже корисним є сон на відкритому повітрі. Певне значення для загартовування проти холоду мають прогулянки в полегшеному одязі, підтримання на оптимальному рівні мікроклімату приміщень, де перебувають учні.

Загартовування водою поєднують із загартовуванням повітрям та особистою гігієною учнів. Так, температуру води, якою прополіс­кують порожнину рота після їди, зокрема для профілактики каріє­су зубів, доцільно поступово знижувати з ЗО—33° до 13—14°. Обти­рання тіла (після ранкової гімнастики) починають з кінцівок, що­дня збільшуючи охолоджувану ділянку шкіри. Шкіру зволожують індивідуальною лляною рукавичкою (губкою), потім витирають су­хим рушником. При перших обтираннях температура води повинна бути не нижче за 28°С,  кожні наступні 2—3 дні її знижують на 1°, доводячи до 18°—13°С.

Водні процедури при ранковому туалеті прискорюють включен­ня організму до активної діяльності під час навчання. Миття і обливання ніг водою із зниженою температурою можна проводити і під час вечірнього туалету, але не безпосередньо перед сном, що може перешкодити швидкому засипанню.

Влітку арсенал загартовуючих заходів значно розширюють. До режиму дня включають купання, збільшують у часі повітряні ван­ни, широко використовують сонячні ванни, проводять екскурсії, ту­ристські походи.

Сонячні ванни розпочинають при температурі повітря не нижчій за 18—20°, при вітрі 3—3,5 м/с. Тривалість першої сонячної ванни 10—15 хв. (кожну частину тіла опромінюють не більш як 1,5— 2 хв.). Щодня або через день тривалість ванн збільшують на 5— 10 хв., поступово доводячи її до 1,5—2 год. Сонячні ванни прийма­ють у світлих головних уборах, лежачи на тапчанах або чистому березі водоймища.

Купання проводять при температурі не нижчій за 18° перед прийманням їжі або через 1,5—2 год. після їди. Найкращий час для купання з 10 до 13 год. Тривалість першого купання становить 1 — 2 хв., поступово її доводять до 18—20 хв. Перед тим як увійти у воду, треба 10—15 хв. відпочити. Більше двох разів (в жарку погоду) учням купатись не слід. Купання починають за дозволом лікаря. Протипоказаннями до нього є хронічні запальні процеси вуха, ак­тивна фаза ревматизму і хронічний нефрит.

СОНЦЕ, ПОВІТРЯ І ВОДА - НАЙЛІПШІ ЛІКАРІ

Правильне загартовування - це правильне виховання

     Загартовування - один із важливих методів збереження здоров'я дітей. Його проводять з метою пристосування організму до різноманітних впливів навколишнього середовища.
     Основою загартовування є принцип тренування нервових закінчень та кровоносних судин шкіри, слизових оболонок і через них - кровоносних судин та нервової системи.
     Загартовування передбачає використання водних процедур, сонячних та повітряних ванн у поєднанні із заняттями фізкультурою. Призначаючи ці процедури, необхідно враховувати вік дитини, стан її здоров'я, перенесені захворювання.
     Правильно загартовувати дитину - означає правильно її виховувати.
Загартовування треба починати з раннього віку і продовжувати систематично, безперервно протягом усього життя.
     Методи загартовування залежать від індивідуальних особливостей дитини, проте всі мають виконувати такі правила:

Ø уникати потужних подразників - тривалої дії холодної води, надто низької температури повітря, перегрівання на сонці;

Ø поступово та рівномірно підсилювати дію загартовувальних чинників.

«Ходіння по воді» - профілактика застудних захворювань

      Хорошими засобами для загартовування дітей є "ходіння по воді" протягом 2-5 хв, а також гра з водою (місцева ручна ванна). Початкова температура води має бути 28°С, поступово знижують її до кімнатної.
     Відомо, що охолодження стоп може зумовити виражену рефлекторну реакцію судин слизової оболонки верхніх дихальних шляхів, що призводить до послаблення її захисної функції. Як наслідок, мікроорганізми, що завжди заселяють слизову оболонку носа, зіва і верхніх дихальних шляхів, починають посилено розмножуватися, виділяючи отруйні продукти обміну. Певно, так і виникає застуда у разі переохолодження ніг. Місцеве загартовування стоп, носоглотки робить їх менш чутливими до охолодження, що допомагає уникнути цілої низки захворювань. Обмивання стоп слід робити щодня, ліпше перед сном. Початкова температура води становить 20°С, для дітей молодшого віку - 25°С. Тривалість процедури - 10-20 с. Температуру води поступово знижують, а з часом використовують воду з крана. Привчивши дитину до таких процедур, обережно збільшують тривалість їх до 0,5 хв, а потім переходять до ножних ванн.
     Приймаючи ножні ванни, слід безперервно переступати з ноги на ногу. Це активізує кровообіг у судинах, підвищує загартувальний ефект.
     Дітям молодшого віку та ослабленим ліпше починати з обтирання стоп трохи здушеною губкою або рушником, дотримуючись при цьому поступовості у зниженні температури води.
 

Плавання гармонізує всі системи дитячого організму

     Найефективнішою формою загартовування є купання в річці, озері, морі. Тут усе діє в комплексі - і свіже повітря, і сонце, і вода, і рухові вправи (плавання, пірнання).
     Купання головним чином відіграє роль оздоровчого засобу, проте в деяких випадках використовується і як лікувальна процедура. Воно сприяє активізації обміну речовин, тренуванню механізмів терморегуляції, діяльності серцево-судинної й нейрогуморальної систем, підвищує витривалість організму до мінливих чинників навколишнього середовища.
     Особливо корисні морські купання. Солі, що містяться в морській воді, стимулюють рефлекторні реакції. Дитина вдихає морське повітря, збагачене озоном. Морські хвилі роблять своєрідний масаж тіла. Однак треба уникати переохолодження.
     Купання рекомендують дітям віком понад 2 роки за температури води, що не нижча ніж 23°С, а повітря - 25°С.
     Чудовою процедурою для дітей є плавання в басейні, особливо прохолодної пори року. Воно сприяє росту дитини та її пропорційному розвитку. Горизонтальне положення тіла під час плавання сприяє рівномірному переміщенню крові по судинах, що важливо для функціонування серцево-судинної системи. Безперервне чергування напруження і розслаблення створює умови для розвитку кістково-м'язової системи. Додаткова витрата зусилля на подолання опору води розвиває дихальний апарат та збільшує життєву ємкість легенів.
     У дітей, схильних до ожиріння, під впливом м'язового навантаження поживні речовини не накопичуються в жировому депо, а перетворюються на енергію.
Під час плавання вода обмиває все тіло та очищає шкіру від продуктів виділення. Шкіра стає чистою, еластичною, гладенькою.
Фахівці вважають, що оптимальним віком для навчання дитини плаванню є 5-7 років. Навчати пізніше важче. А прищеплювати дитині любов до води необхідно з раннього віку.
     Дуже корисно ходити босоніж. Привчати до цього дитину треба поступово. Спочатку тривалість ходіння босоніж не повинна перевищувати 30-40 х. на день. Поступово час збільшують. Особливо корисно ходити по дрібних камінцях на березі моря, річки.

Сонячні ванни знищують мікроби, виробляють вітаміни

     Важко переоцінити користь сонця для здоров'я дитини. Воно стимулює процеси обміну речовин, сприяє зміцненню нервової, серцево-судинної систем, підвищує витривалість до інфекцій.
     Прямі сонячні промені згубно діють на мікроорганізми. Невеликі еритемні дози (від них шкіра трохи червоніє) змінюють процеси обміну в шкірі, стимулюють місцеві захисні імунні механізми. Цю властивість сонячного опромінення широко використовують для лікування деяких захворювань шкіри та слизових оболонок. Під впливом ультрафіолетових променів сонячного спектра в шкірі утворюється вітамін D. Цей вітамін запобігає розвитку рахіту в дітей або його використовують для лікування цього захворювання, нормалізує співвідношення фосфору та кальцію в крові, сприяє зміцненню кісток.
     Початкова тривалість сонячної ванни - 5 хв. Щодня її можна збільшувати на 1-2 хв. Спочатку дітям досить побути в затінку - тут діє розсіяне сонячне опромінення. Після цього можна позасмагати 3-5 хв і знову перейти в затінок.          Таким чином, комбінуючи повітряні та сонячні ванни, діти звикатимуть до ультрафіолетового опромінення. Ділянками, де не буває сонячних опіків і синтезується вітамін D, є шкіра долонь та стоп. Для захисту очей треба користуватися темними окулярами. На голову слід надягати білу шапочку.
Надмірне сонячне опромінення шкідливе для волосся. Окрім того, тривале перебування під прямими сонячними променями може спричинити сонячний удар. Найоптимальніший час для сонячних ванн улітку - від 8 до 10 та після 18-ї години, навесні та восени - з 11 до 14-ї години.

АНІМАЛОТЕРАПІЯ -

оздоровлення і психологічна допомога дитині.

Дещо з історії анімалотерапії

З розвитком цивілізації через постійне фізичне та емоційне навантаження серед населення збільшується кількість захворювань, зокрема відхилень психогенного характеру. Близький контакт людини з твариною, кінестетична взаємодія, невербальне спілкування сприяють зниженню психічного напруження, процесам саморегуляції, самовідновлення, істотно впливають на перебіг хвороби, створюють можливості для її подолання.

Анімалотерапія (від лат. аnimal — тварина) — вид терапії, науковий метод лікування та профілактики серйозних захворювань, який ґрунтується на використанні різних можливостей тварин та їхніх образів (малюнків, казкових персонажів, іграшок, а також живих тварин, спілкування з якими безпечне). Анімалотерапія має давню історію. Стародавні цілителі рекомендували при неврозах холодний душ, ходьбу босоніж та їзду верхи. У V ст. до н.е. Гіппократ підкреслював значення впливу навколишньої природи на людину та відстоював користь лікувальної верхової їзди. Ще три тисячоліття тому стародавні греки виявили здібності собак допомагати людям долати різні недуги (а єгиптяни використовували з цією метою кішок). У Давній Індії лікувальним вважали прослуховування пташиного співу. Наприкінці XVIII ст. використовувати тварин як психотерапевтів для душевнохворих почали у Великій Британії.

Як самостійний метод анімалотерапія набуває популярності з другої половини XX ст. Взаємодія з тваринами задовольняє багато потреб людини і дає чималу користь: знімає стрес і нормалізує роботу нервової системи у цілому, сприяє гармонізації міжособистісних стосунків між людьми, реабілітує і допомагає відновити контакт індивіда з навколишнім світом, підвищити самооцінку й відчути впевненість у собі.

Розрізняють кілька видів анімалотерапії: іпотера- пію, дельфінотерапію, каністерапію, фелінотерапію, апітерапію. Розглянемо їх детальніше.

Кінь — давній друг людини

Протягом усього існування людство завжди виявляло інтерес до фізичних та психічних можливостей коней. І справді, варто людині лише підійти до цієї тварини, погладити її, як минає головний біль, зникає втома. Іпотерапія — вид анімалотерапії, основний засіб якого — спілкування людини з конем та їзда верхи. Інша назва іпотерапії — лікувальна верхова їзда (ЛВЇ).

З кінця 50-х років її почали застосовувати для лікування психічних і неврологічних захворювань. Наприклад, іпотерапію використовують при порушеннях опорно-рухового апарату, атеросклерозі, черепно-мозкових травмах, поліомієліті, шлунково-кишкових захворюваннях, простатиті, сколіозі, розумовій відсталості. Існують і певні обмеження: не рекомендований цей вид терапії при третьому ступені гіпертонії, множинних переломах, захворюваннях суглобів, а також, якщо індивід просто не любить чи боїться коней.

Лікувальний ефект досягається за рахунок природних циклічних вібрацій, які виникають під час їзди верхи, а також завдяки коливанням, що передаються зі спини коня під час його руху на хребет і суглоби людини. При оптимальному навантаженні навколо хребта створюється міцний м'язовий корсет, поліпшується кровообіг, нормалізується обмін речовин у міжхребцевих дисках. Надзвичайно корисний кінний спорт для дітей. Адже під час їзди верхи в них формується правильна постава, зміцнюються м'язи.

Кінь — не тільки засіб пересування, а й терапія для короткотривалого реабілітаційного періоду піс­ля травм і деяких захворювань внутрішніх органів. Крім того, в результаті контакту з випаровуванням кінського поту й видихуваним конем повітрям зне­шкоджується багато шкідливих мікроорганізмів, включаючи туберкульозні палички. Цілющим вважається повітря стаєнь. У багатьох країнах світу приміщення стаєнь використовують для лікування захворювань верхніх дихальних шляхів за аналогією до лікування в соляних шахтах.

Особливо ефективною іпотерапія виявилася у реабілітаційній роботі з дітьми, які хворіють на церебральний параліч. Спілкування дітей з поні сприяє також подоланню мовленнєвих вад.

Корекційна робота передбачає:

·        використання елементів їзди верхи;

·        виконання дитиною вправ у різних позах на спині коника;

·        забезпечення діалогу, монологу дітей із загальним улюбленцем.

Чарівники з морських глибин

Ще один вид тварин, який заряджає людину позитивною енергією, - дельфіни.

    У Давній Греції вони були відомі як рятувальники з морських глибин. Існує кілька теорій дельфінотерапії. Автори однієї з них доводять: дельфіни за допомогою унікальних звуків (сонорів) ідентифікують неврологічні порушення у людей і допомагають їм розслабитися і "лікуватися". Існує інша теорія: впливи дельфінів (розслаблення, релаксація)
загалом зміцнюють імунну систему людини. Справа учених розібратися, де істина. Але з певністю можна констатувати, що всі теорії
підкреслюють позитивний вплив дельфінів на людей: стабілізацію психоемоційного стану, зняття психологічного напруження. Від спілкування з дельфіном людина заспокоюється, починає творчо мислити, краще долає кризову ситуацію. Дельфінотерапія дає позитивний ефект у психологічній реабілітації дітей і дорослих, які потрапили в екстремальні умови: пережили землетруси, урагани, аварії чи будь-який інший сильний стрес. Взаємодія з дельфінами корисна для підприємців, людей творчих професій, дітей із захворюваннями нервової системи: аутизм, ДЦП, олігофренія, синдром Дауна. Вона також сприяє закріпленню та розвитку потенційних здібностей дітей з обмеженими можливостями.

Вірні супутники людини

Найдавніші супутники людини — собаки і коти. Каністерапія — вид анімалотерапії з використанням собак. Собака в будинку - найкраща можливість подолати гіподинамію, пов'язану з малорухливим способом життя. Прогулянки із собакою знижують ризик інфаркту міокарда та інших захворювань серця і судин у людини.

Собака вміє, як ніхто інший, порозумітися з господарем, відчути його настрій. Каністерапія рекомендується при неврастенії, істерії, психастенії і неврозах. До роботи з пацієнтами допускаються не всі собаки, а лише спокійні, неагресивні, зі стабільною психікою.

Вид терапії, який ґрунтується на впливі котів на людину, отримав назву фелінотерапія. Коти заспокоюють, знижують артеріальний тиск, їхнє біополе стабілізує роботу серця людини, знімає суглобові та головний болі, пришвидшує загоєння травм, лікує внутрішні запальні захворювання.

Киця неначе вгадує хворі місця свого господаря і, як лікар, впливає на них: лягає, мне лапами, забираючи негатив. Муркотіння кота — це звукові

коливання (частота від 20 до 50 Гц), які також стимулюють процес зцілення. Від впливу звукових коливань такої частоти зміцнюються кістки, прискорюється зрощення переломів. Щоб котик став цілителем, потрібні дружні стосунки між господарем і цією вибагливою тваринкою.

Лікують бджоли, п'явки, акваріумні рибки та інші

До анімалотерапії відносять також апітерапію — лікування бджолиною отрутою (одна крапля отрути містить білкові речовини, 18 з 20 обов'язкових амінокислот, неорганічні кислоти, майже всю таблицю Менделєєва і безліч вітамінів), гірудотерапію - лікування медичними п'явками (варикозного розширення вен, тромбофлебіту, гіпертонії, стенокардії, інфаркту міокарда, геморою, атеросклерозу, хвороб шкіри, легенів, мігрені, глаукоми, гайморитів, невритів, бронхіальної астми, гінекологічних та багатьох інших захворювань).

Спостереження за акваріумними рибками — чудовий спосіб розслабитися. Так психологи рекомендують рятуватися від депресії, нервових зривів, важких психологічних потрясінь (переляків, шокових станів). Неспішне пересування підводних мешканців, дзюрчання води, можливість поринути в іншу реальність існування допомагають відволіктися від повсякденних проблем. Там, де в приміщенні є акваріуми, люди практично не страждають від безсоння. Крім того, вода, випаровуючись з акваріумів, зволожує повітря, робить його корисним для здоров'я та легким  для дихання, що конче потрібно при астмі або застуді. Для поліпшення
самопочуття бажано посидіти біля акваріума не менше 1,5 години, однак при істерії, шизофренії — не більше 30 хвилин (втома буде занадто сильною).

За птахами теж корисно спостерігати, слухати їхній спів. Це позитивно позначається на нервовій системі: заспокоює, втішає, вирівнює дихання та серцевий ритм (наприклад, воркування хвилястих папужок полегшує біль у серці).

Взаємодія з гризунами допомагає невпевненим у собі людям подолати замкнутість та психологічні комплекси. Тактильний контакт з маленькими м'якими звірками розслабляє дрібну мускулатуру, знижує тривогу, емоційне напруження, агресію. До того ж діти навчаються дбайливо ставитися до тварин.

"Спілкування" людини з рептиліями зміцнює нервову систему,  порядковує емоції, а також корисне при шкірних захворюваннях, наприклад нейродерміті.

Енергетичні вампіри

У наш час стало модним тримати вдома екзотичних тварин. Однак спеціалісти застерігають: енергетика екзотичних тварин може негативно впливати на здоров'я людей. Як правило, екзотичні тварини — дуже сильні "енергетичні вампіри", вони забирають у людини не тільки негативну енергію, а й позитивну. Найкращі для людини екзоти — змії та ящірки. Але є екзотичні тварини, яких у квартирі тримати просто не можна, — наприклад мавпочки, лемури, тигри.

Дітям про тварин

Щоб зробити спілкування дітей з живим світом безпечнішим, варто створювати на території дошкільного закладу "екологічні вікна", інформаційні стенди з порадами щодо утримування живих істот, догляду за ними, дотримання санітарно-гігієнічних та епідеміологічних вимог; можливостей використання для зміцнення здоров'я, правил безпечного поводження з тваринами. Варто запитувати, яких живих істот бачили,  постерігали діти у найближчому оточенні: в себе вдома, під час гостин у родичів чи знайомих, зокрема в сільській місцевості. Особливо  ворушливими бувають розповіді дітей про зустрічі з дорослими тваринами та їхніми малятами (кошенятами, цуценятами, телятами, лошатами, поросятами).

Варто передбачити можливі зустрічі та контакти дітей на дачах з їхніми улюбленцями: собаками, птахами, кроликами та іншими свійськими та дикими тваринами. Знання дітей про живих істот розширюються під час екскурсій до зоопарків, на виставки тварин (котів, птахів, собак тощо). Зустрічі дорослих і дітей з екзотичними тваринами можливі під час відпусток, які родини проводять за межами рідної місцевості, у туристичних поїздках за кордон.

Маючи відомості про живих істот в оточенні вихованців, вихователі зможуть інформувати дорослих про поведінку тварин, їхні особливості, умови безпечного утримування у домашніх умовах. Цю інформацію можна отримати через опитування чи анкетування.

Екологічний клуб

У дошкільному навчальному закладі варто було б створити екологічний клуб, куди увійшли б любителі подорожей і туристичних походів: вихователі, вчителі географії, біології, батьки вихованців, школярі- випускники дошкільного закладу, старші його вихованці, які збирали б інформаційний, ілюстративний, художній матеріал, складали б карти маршрутів по селах і містах України, різних країнах, куди заплановано поїздки родин вихованців. Члени групи збирали б інформацію про населення, тваринний і рослинний світ, умови життя людей, утримування тварин, види господарювання, культуру тощо, а також складали б перелік сюрпризних подарунків (мушлі, камінці кремнію тощо). Для координації діяльності таких творчих екологічно спрямованих груп при міських та районних кабінетах відділів освіти бажано було б періодично проводити наради-семінари за участю фахівців.

І пам'ятаймо: якщо з якихось причин немає можливості завести тварину вдома або в дитсадку, існують інші варіанти для спілкування малюків з братами нашими меншими. Можна частіше відвідувати зоопарк або просто парк, де багато пташок, виїздити на озеро, де водяться качки й лебеді, ходити на виставки котів або собак, і, зрештою, побувати в цирку.

А якщо людина не може "спілкуватися" з братами нашими меншими "вживу" через алергію або будь-яку хворобу, можна спостерігати їх на картинках або на екрані. До того ж, існують аудіозаписи співу птахів, фільми про тваринний світ, комп'ютерні програми, заставки, листівки та календарі, Інтернет-сайти про тварин. 

ПІДГОТОВКА ДО ШКОЛИ:

НАПРЯМКИ РОБОТИ ВДОМА

Творчі здібності дошкільників

       Яких дітей називають здібними? Як проявляє, себе обдарована дитина? Як відбувається її подальший розвиток? Що можна зробити для її підтримки?

Обдарована дитина - дитина, яка вирізняється яскравими, явними, іноді видатними досягненнями у тому чи іншому виді діяльності. Тобто, обдарованість визначається вищими показниками розвитку здібностей дитини, вони випереджають темп розвитку здібностей її однолітків. При цьому умови життя і навчання ровесників повинні бути рівні.

       Що таке обдарованість, які сучасні погляди на цю проблему?

Обдарованість багатогранна і визначається в основному трьома взаємопов'язаними параметрами:

-випереджуючим розвитком пізнання;

-психологічним розвитком;

-фізичними даними.

       Вчені стверджують, що в обдарованих і талановитих дітей біохімічна й електрична активність мозку підвищена. У ранньому віці обдарованих дітей відрізняє здатність простежувати причинно-наслідкові зв'язки, робити відповідні висновки, рання мова, відмінна пам'ять і великий словниковий запас. Вони вміють класифікувати, використовувати накопичені знання, самостійно придумувати слова, надають перевагу іграм, які вимагають активізації розумових здібностей.

       Обдарованих дітей характеризує підвищена концентрація уваги на чомусь, наполегливість у досягненні результату діяльності, яка їм цікава.

У сфері психосоціального розвитку цим дітям властиві такі риси:

- дуже розвинене почуття справедливості;

-широкі особисті системи цінностей (гостре сприймання суспільної несправедливості, високі вимоги до себе й оточуючих, живий відгук на правду, справедливість, гармонію і природу);

-яскраві уявлення;

-добре розвинене почуття гумору;

-розв'язання заскладних проблем;

-перебільшені страхи.

Фізичні характеристики обдарованості.

       Існує два стереотипи фізичних характеристик обдарованих дітей.

Перший - це діти невеликі на зріст, худорляві, бліді, як правило, в окулярах.

Другий - це вищі зростом, сильніші, здоровіші, гарніші діти, ніж їх не обдаровані ровесники.

       Обидва стереотипи далекі від істини. Фізичні характеристики обдарованих дітей такі ж різноманітні, як і самі діти.

Проте, відмічено, що обдарованих дітей відрізняє високий енергетичний рівень, досить низька тривалість сну, вони об'єктивно здорові.

       Риси загальної розумової обдарованості:

•ранній прояв високої пізнавальної активності і допитливості;

•швидкість і точність виконання розумових операцій, обумовлених стійкістю уваги й оперативної пам'яті, сформованістю навичок логічного мислення;

•багатство активного словника, швидкість і оригінальність вербальних (словесних) асоціацій;

• виражена установка на творче виконання завдань, розвиненість творчого мислення та уяви;

• володіння основними компонентами вміння вчитися.

       Розумово обдарованим дітям притаманні такі соціальні якості як ініціативність, стриманість, самовладання, відповідальність. Вони комунікабельні, користуються авторитетом, часто стають лідерами.

Складовою спеціальної обдарованості є обдарованість соціальна, яка включає в себе здібності до правової, педагогічної, організаційної діяльності в різних сферах життя суспільства.

       Моторну обдарованість характеризує здатність досягати позитивних результатів у різних видах спорту, хореографії.

Дослідження показують, що обдаровані діти захоплюються різними видами практичних занять (художньою працею, приготуванням їжі, доглядом за рослинами, тваринами), літературною, музичною, зображувальною діяльністю, що властиво для практичної та художньої обдарованості.

Життєва практика, висновки науковців засвідчують певну вікову послідовність у проявах різних видів спеціальної обдарованості. Так, досить рано спостерігається вона щодо музики, потім щодо малювання. Обдарованість до мистецтва виявляється раніше, аніж до науки, а в галузі науки раніше за інші розвивається математична обдарованість.

   Загальна обдарованість слугує основою для розвитку різних видів здібнос- тей.

       Психологічна наука розглядає здібності як властивості індивіда, що є передумовою успішного виконання ним певних видів діяльності. Вони не є природженими, а є соціально набутими. Природженими, на думку психолога Б.Теплова, є задатки - певні анатомо-фізіологічні особливості організму, на сприятливому ґрунті яких розвиваються ті чи інші здібності. Різниця між задатками і здібностями полягає також і в тому, що задатки не мають якісної визначеності та змістовного компонента.

       Здібності поділяються на загальні і спеціальні. Показником здібностей є широта і різноманітність можливостей людини.

До загальних здібностей відносять активність дитини,

особливо пізнавальну, її неабияку допитливість,

свіжість і гостроту сприймання, яскравість уяви, фантазії.

       Спеціальні здібності - це психологічні якості дитини чи дорослого, які сприяють успішному виконанню певного виду діяльності. Всі спеціальні здібності ніби виростають із загальних, не можуть існувати без них. Інколи загальні здібності називають «генеральним фактором інтелекту».

Усталеної, єдиної типології спеціальних здібностей немає. Найчастіше говорять про музичні, сценічні, спортивні, математичні, художні, літературні, лінгвістичні, технічні, наукові здібності.

       Розвиваються здібності у процесі взаємодії дитини з навколишнім світом, під впливом виховання і навчання. Вони формуються в умовах відповідних періодів дитинства та у тісному зв'язку з особливостями віку. Хибною є думка, що коли дитина стає старшою, створюються сприятливіші умови для розвитку її здібностей. Мозок маляти особливо чутливий до різноманітних впливів навколишнього середовища, тому ті чи інші якості ви­ховуються успішніше, ніж у дорослих. Надзвичайно важливо саме у зв'язку з проблемою здібностей орієнтуватися на положення про те, що кожний віковий період розвитку має свої особливості, неповторні достоїнства, а перехід від одного віку до іншого пов'язаний не лише з надбаннями, але й з помітними втратами.

       Вікові періоди - це необхідні стадії розвитку, через які переходить кожна дитина. Тому й розвиток здібностей має бути тісно пов'язаний з ними, має враховуватися їх своєрідність. Потрібно орієнтуватися на те, що можливості дітей одного віку складаються неоднаково.

Суттєвими є висловлювання відомих психологів С. Рубінштейна, Б.Ананьєва, Г.Костюка, К.Платонова щодо зв'язку здібностей з діяльністю, розвитком особистості.

       Але існує думка, що для розвитку здібностей потрібна посилена діяльність. Чи так це насправді? Не кожна діяльність розвиває здібності, а лише та, яка подобається дитині, у процесі якої виникають позитивні емоції.

Отже, розвиває здібності діяльність, що викликана власною пізнавальною потребою дитини.

       Вищою здатністю людини до творчої діяльності, успішної праці є талант.

Талант - це сукупність здібностей, така обдарованість, яка дає змогу людині на високому рівні виконувати діяльність, отримувати суспільно значущі результати, успішно розв'язувати найскладніші завдання, відкривати і ставити нові проблеми, нові цілі.

       Фізіологічні задатки таланту слід шукати у фізичній організації людини (особливості нервової системи, гострота органів чуття, неповторне бачення світу, швидкість реакцій тощо). Однак талант не природжена, а набута здатність людини, він формується і розвивається під впливом соціальних умов. Формування таланту розпочинається з раннього дитинства, спочатку як психологічне визначення природних задатків і схильностей до певного виду діяльності, пізніше як розвиток здібностей і, нарешті, як високий вияв творчості у зрілому віці. Талановитість щодо окремих видів творчості (му­зика, спів, складання віршів, малювання, конструювання) може виявитися уже в ранньому та дошкільному віці.

Так, філософ І. Бентам почав вивчати давньогрецьку мову до того, як навчився ходити, а в три роки вже оволодів граматикою латинської мови.

Н. Вінер у трьохрічному віці творив і читав на трьох мовах. Т. Маколей розпочав свою кар'єру історика в шість років.

Чи існує яка-небудь закономірність, яка визначає ранні прояви обдарованості і таланту?

       Перший, хто зробив спробу відповісти на це питання, був відомий англійський психолог Д. Селлі. На основі аналізу великої кількості біографій визначних людей Д. Селлі прийшов до висновку, що за частотою випадків ранніх проявів окремі типи талантів розташовуються у такому порядку:

•   музичні;

• таланти у сфері живопису, скульптури, літератури, історії;

• таланти у сфері філософії і природознавства.

Пояснення таке: чим більш спеціальним є даний вид обдарованості, тим частіше зустрічаються його ранні прояви.

Разом з тим історія знає факти пізнього прояву обдарованості, таланту. І. Крилов почав писати у сорок років, С. Аксаков - у п'ятдесят. Відома слабка шкільна успішність таких колосів науки, як Ч. Дарвін, Б. Паскаль, А. Ейнштейн. Очевидно, прояви таланту були, але вони глушились несприятливими зовнішніми умовами.

       І, нарешті, геніальність - це надзвичайно високий рівень здібностей загальних чи спеціальних, який виявляється в тому, що у творчій діяльності особистість досягає таких результатів, які складають цілу епоху в житті суспільства, в розвитку культури, науки, політики.

Ще  й сьогодні дослідники ще не можуть дати вичерпну відповідь на всі питання, які постають, з проблеми виховання обдарованої, здібної, талановитої дитини. І разом з тим ряд принципових положень для розвитку педагогічної практики можна визначити вже тепер:

• загальною умовою розвитку здібностей та обдарованості є фізичне здоров'я і природна активність дитини. Звідси випливає, що у переважній більшості діти могли б рости як здібні, обдаровані. І якщо практичні результати з цими передумовами не співпадають, то слід говорити про несприятливі умови, які складаються для дітей у сім'ї, у дошкільному навчальному закладі, в житті, про так звані соціальні фільтри, які не дають змоги кожній дитині розвинути свої здібності;

• визнання своєрідності, унікальності періоду дошкільного дитинства, його особливої ролі у становленні особистості;

• увага, турбота, повага, любов до дитини є тією основою, на якій зростає її впевненість щодо своїх можливостей, інтерес до різних сфер навколишнього життя, здатність дивуватися, захоплюватися, пробувати, досліджувати, фантазувати, вигадувати, запитувати, шукати;

• самоповага й оптимістичний настрій дитини, підставою для якого є позитивні оцінки вихователем її дій і поведінки, - необхідна умова її різнобічної активності, у процесі якої розвиваються загальні і спеціальні здібності;

• особистісно - орієнтована модель взаємодії педагога та дітей;

• забезпечення умов і можливостей для приємного, змістовного спілкування у сім'ї і в дошкільному закладі, для занять, особливо індивідуальних, різними видами діяльності сприяє розвитку пізнавальної й естетичної активності дитини, її здібностей;

• відповідне поєднання навчання і творчих пошуків самої дитини - необхідна умова, за якої розвиваються зацікавлення, інтерес до занять, пізнавальні, естетичні й етичні якості сприймання, гнучкість і нешаблонність мислення, вміння і здібності;

• для розвитку творчих здібностей головне значення має сам процес діяльності дитини -експериментування, а не прагнення отримати кінцевий результат. Це мають усвідомлювати педагоги. Критичні оцінки дія успішності, її результатів викликають стресові ситуації і стають на заваді прояву зацікавленої активності;

•  творча особистість педагога, зацікавлене ставлення до дитячої творчості;

•   сприймання дитячої творчості як цінності, бережне ставлення до творчої продукції;

• створення  сприятливих умов  для повноцінного життя,  поглибленого оволодіння старшими дошкільниками певною справою, що сприяє розвиткові відповідних інтересів, нахилів, здібностей. У студіях, секціях, гуртках, спеціальних школах 5-6-річні діти оволодівають спеціальними уміннями та навичками, розвивають свої здібності.

       Поглиблена робота з обдарованими вимагає розробки індивідуальної програми розвитку дитини. Передує складанню такої програми діагностування, що проводиться психологом та педагогом. Діагностичні дані дають чітку картину особистісно-індивідуального статусу дитини, визначають потенціал її розвитку та прогноз.

Програма розвитку має відповідати таким критеріям:

• концентрація на дитині, яка вчиться, а не на середньостатистичному вихованцеві, який має відповідати програмовим вимогам;

• творчість і лідерство, можливість творчої оригінальної праці і самостійної організації вихованцем свого оточення;

• створення простору для високого рівня мислення (обдарованість проявляється на складних завданнях);

• включення у систему навчання батьків здібних дітей;

• надання дитині змоги спілкуватися з інтелектуально обдарованими;

• неперервний розвиток професійного рівня педагогів, які працюють з обдарованими.

Поради батькам щодо креативного розвитку дітей дошкільного віку

       Дитинство - період, коли закладаються фундаментальні якості особистості, що забезпечують психологічну стійкість, позитивні етичні орієнтації на людей, життєздатність і цілеспрямованість. Ці духовні якості особистості не розвиваються спонтанно, а формуються в умовах любові оточуючих, коли сім’я і вихователі створюють у дитини потребу бути визнаною, здатність співпереживати і радіти іншим людям, прагнення багато чого навчитися.

       Щоб дитина комфортно почувалася в емоційному плані, необхідні спеціальні умови, що визначають її побут, фізичне здоров’я, характер її спілкування з оточуючими, її особисті успіхи.

       Які ж умови слід створити для оптимального розвитку креативних здібностей дитини? Однозначної відповіді на це питання психологи ще не дали. Тому проблема залишається актуальною до нинішнього дня. Існують різні підходи і рекомендації.

       Наприклад, навчання творчості стане можливим, якщо будуть створені такі основні умови:

1. Умови фізичні, тобто наявність матеріалів для творчості і можливості в будь-яку хвилину діяти з ними;

2. Умови соціально – економічні, за яких дитина має відчуття зовнішньої безпеки, тобто знає, що її творчі вияви не отримають негативної оцінки з боку дорослих;

3. Психологічні умови, зміст яких полягає в тому, що у дитини формується відчуття внутрішньої безпеки, розкутості і свободи за рахунок підтримки дорослими її творчих починань.

      Але роль дорослих у цьому процесі не обмежується лише створенням умов. Вона полягає ще й у тому, щоб активно допомагати малюкові в розвитку його творчих здібностей. З цього приводу розроблені корисні рекомендації.

       Ось найцікавіші з них:

   1.  Створіть дитині затишну і безпечну психологічну базу для її пошуків, до якої вона

  б могла повертатися, якщо буде налякана власними відкриттями.

2.  Підтримуйте схильність дитини до творчості і виявляйте співчуття до невдач. Уникайте несхвальних оцінок її творчих ідей.

3.  Будьте терпимі до дивних ідей, поважайте допитливість, запитання і ідеї дитини. Намагайтеся відповідати на всі запитання, навіть, якщо вони здаються дикими і абсурдними. Пояснюйте, що на багато її запитань не завжди можна відповісти однозначно. Для цього потрібні час і терплячість. Дитина повинна навчитися жити в інтелектуальній напрузі.

4.  Давайте дошкільняті можливість побути одному і дозволяйте, якщо він того хоче, самому займатися своїми справами. Надлишок опіки може пригальмувати його креативність. Бажання і цілі дітей належать їм самим, а батьківська допомога може інколи сприйматися як «порушення кордонів» особистості.

5.  Допомагайте дитині вчитися будувати її систему вартостей, не обов’язково засновану на її власних поглядах, щоб вона могла поважати себе і свої ідеї поряд з іншими ідеями та їх носіями. Таким чином, її саму, в свою чергу, будуть цінувати інші.

6.  Допомагайте дитині у задоволення основних людських потреб (почуття безпеки, любові, поваги до себе і оточуючих), оскільки людина, енергія якої скована основними потребами, менше здатна досягти висот самовиразу.

7.  Виявляйте симпатію до її перших незграбних спроб виражати свої ідеї словами і робити їх таким чином зрозумілими оточуючим.

8.  Знаходьте слова підтримки для нових творчих починань дитини, уникайте критикувати перші спроби – якими б невдалими вони не були. Ставтеся до них з теплом: малюк прагне творити не лише для себе, але й для тих, кого любить.

9.  Допомагайте дитині стати «розумним авантюристом» і часом покладатися в пізнанні на ризик та інтуїцію; найвірогідніше, саме це допоможе зробити справжнє відкриття.

10.  Підтримуйте необхідну для творчості атмосферу, допомагаючи дитині уникнути суспільного несхвалення, зменшити соціальні тертя і подолати негативну реакцію однолітків. Чим більше ви надаєте можливостей для конструктивного креативу, тим щільніше закриваються клапани деструктивної поведінки. Дитина, позбавлена позитивного творчого виходу, може спрямувати свою творчу енергію у зовсім небажаному напрямку.

Цікава статистика

–  Креативність досягає піку у віці від 3,5 до 4,5 років, а також зростає у перші три роки навчання в школі; знижується протягом наступних року-двох і потім отримує новий поштовх, можливо, у зв’язку з підвищенням рівня фізичного розвитку(передпубертат).

–  Креативність неоднозначно залежить від освіти. Більшість дітей втрачає свою спонтанну відвагу, коли вони стають «окультуреними».

–  Період життя людини від 2,5 до 7 років психологи називають другим  віком запитань(перший вік – від 1 року до 2,5 років). На кінець цього періоду спостерігається «пік допитливості» - найбільша кількість запитань в мовлення дітей, після чого відзначається спад.

       Як навчити дитину мислити творчо? Ми вже знаємо, що найефективнішим методом є гра, і особливо гра розвиваюча. Але на що вона може бути спрямована? Що вона повинна розвивати? Дослідження психологів показують, що продуктивному творчому мисленню сприяє оволодіння спеціальними способами. До таких способів належать: виділення протилежних властивостей, ставлення запитань, пере формулювання та генерування ідей. Ось декілька таких розвиваючих ігор.

Гра «Добре чи погано»

       Ця гра сприяє розвиткові вміння бачити в одному і тому ж предметі протилежні властивості, знаходити протиріччя, дивитися на одні й ті ж явища під протилежними кутами зору.

       Найбільш поширеною оцінкою у дітей є категорія «добре-погано». На використанні такої оцінки і побудована ця гра.

       Запропонуйте дитині оцінити, користуючись цією категорією, такі явища природи, дії і предмети:

Зима, літо, осінь, весна;

Дощ, сніг, сонце, вітер, вогонь;

Їсти, спати, прогулюватись в лісі, лазити по горах;

Пити ліки, робити зарядку, вмиватися;

Ніж, тарілка, скло, праска.

       Розглянемо кілька прикладів. Літо: добре – бо цієї пори року тепло, можна купатися, не потрібно довго одягатися; погано – бо буває дуже спекотно, часто пітнієш, можна «згоріти »на сонці. Вогонь: добре – тому, що зігріває, підігріває їжу; погано – тому що обпалює шкіру, від нього виникають пожежі.

       Коли дитина знайде добрі і погані сторони наведених явищ, дій  і предметів, запропонуйте їй самостійно називати будь-які, що трапляються на очі предмети і знаходити в них протилежні якості  і функції, оцінювати, що в них доброго, а що – поганого; чим вони можуть сподобатися, а чим - ; в чому може бути їх користь, а в чому шкода, і т.д.

Гра «Чомучка»

       Гра призначена для розвитку дослідницької активності, вміння ставити різноманітні запитання, спрямовані на вивчення сприйнятого об’єкта.

       Як матеріал для гри можна використати будь-який сюжетний малюнок, який має проблемний зміст – невідому для дитини ситуацію, подію і т.п.

       Запропонуйте дитині пограти в гру, в якій їй показують цікаві малюнки, а вона може запитувати дорослих про все, що не зрозуміле, про що їй хочеться дізнатися. Можна ставити різні умови гри – залежно від обставин. Скажімо, можна домовитися, що хто більше поставить запитань до малюнка, той виграв. Або давати такі запитання, щоб на них було важко відповісти: якщо дорослий не відповідає на них, дитина перемогла, якщо відповідає – програла.

       Коли всі питання вичерпані, корисно попросити малюка скласти невелике оповідання. При цьому зверніть увагу на те, на які питання дитина дала відповіді, а на які не дала. Під час таких ігор важливо навчити малюка різнобічно досліджувати ситуацію. Якщо він ставить однотипні питання, спитайте його про що-небудь, використовуючи запитання інших типів (що? Коли? Як пов’язано? Чи впливає? Можливо, це…? Як таке сталося? В чому причина? і т.п.). Це допоможе йому подолати свої стереотипи і глибше дослідити ситуацію.

       Якщо виникають нечіткі, не окреслені питання, допоможіть дитині їх правильно сформулювати, знайти більш адекватну форму їх вираження.

Гра « Винахідник»

Ця гра – для навчання способу переформулювання.

       Матеріалом для гри можуть бути різноманітні предмети. Ви вибираєте з них один і просите малюка назвати якнайбільше варіантів, для чого цей предмет можна використати. При цьому зверніть увагу дитини на те, що в цій грі можна, і навіть потрібно, виходити за рамки звичайного (традиційного)застосування предметів і вигадувати щось незвичайне.

       Наприклад, книга. Вона призначена для читання, але, крім того, її можна використати як вантаж (коли потрібно притиснути один до одного два предмети під час склеювання); як підставку для фільмоскопа (коли потрібно його трошки підняти); як «цеглинку» для побудови замку з книг; як папір на якому можна щось записати (якщо під руками немає аркуша); як віяло; як заслінку від світла і т. д.

       Тепер спробуйте винайти нове застосування для таких предметів як ложка, стілець, олівець, кнопка, горіх, поліетиленовий пакет, сірники. Можна влаштувати змагання, хто назве більше варіантів застосування одного й того ж предмета.

        Якщо в дитини не виходить, або вона називає мало варіантів, допоможіть їй придумати нове застосування предмета. Бажано одночасно продемонструвати це застосування або хоча б докладно пояснити його.

Гра «Пантоміма для кмітливих»

        Ця гра призначена для розвитку здатності генерувати ідеї, а також уміння керувати мімікою, жестами, рухами.

Щоб гратp class=span style=и в цю гру, не потрібний додатковий матеріал. Запропонуйте дитині спершу відгадувати ваші пантоміми. Наприклад, пробуйте зобразити:

–                    Силача, який піднімає штангу;

–                    Індіанця, який скаче верхи прерією;

–                    Веселу мавпочку, раду своєму бананові;

–                    Гарячий самовар;

–                    Лисицю, яка втікає від мисливця;

–                    Півня, який впав у болото;

–                    Маленьке ведмежа, яке жадібно поїдає свій мед та ін.

       Об’єктом пантоміми можуть бути не лише тварини, але й люди (які, наприклад, виконують різну роботу), предмети (рухомі чи нерухомі) і багато іншого.

        Малюкові слід уважно дивитися на те, що ви показуєте, і вгадувати, кого ви зображуєте і що цей персонаж робить. Він повинен називати версію за версією, поки не відгадає або не приблизиться до відгадки максимально. Підкажіть дитині, що слід намагатися висувати якнайбільше різноманітних ідей, що не потрібно боятися помилитися. Якщо їй все ж не вдається знайти відгадку, то розкажіть, кого ви показували, і проаналізуйте ті рухи, жести і міміку, з допомогою яких ви намагалися зобразити свій персонаж.

        Коли дитина хоч трошки навчиться розпізнавати ваші пантоміми, запропонуйте зіграти головну роль їй. Можна також влаштувати змагання, хто більше відгадає пантомім.

Поради батькам щодо розвитку

 творчих здібностей дитини

Ø  Визнавайте можливості дитини.

Ø  Шануйте бажання дитини працювати самостійно.

Ø  Вмійте утримуватися від втручання в процес творчої діяльності сина або дочки.

Ø  Давайте дитині свободу вибору сфери застосування сил і методів досягнення цілі.

Ø Створюйте умови для конкретного втілення творчих ідей дитини.

Ø Заохочуйте участь дитини в груповому творчому процесі.

Ø Заохочуйте роботу над проектами, запропонованими самою дитиною.

Ø Виключайте всякий тиск на дитину, створюйте вільну від обмежень обстановку.

Ø Схвалюйте результати діяльності сина або дочки в якійсь одній сфері з метою спонукати бажання випробувати себе в інших видах діяльності.

Ø Підкреслюйте позитивне значення індивідуальних особливостей вашої дитини.

Ø Шануйте потенційні можливості дитини, якщо вона у чому-небудь відстає.

Ø Демонструйте свій ентузіазм у якийсь сфері діяльності.

Ø Підтримуйте своїм авторитетом дитину, за висловлення відмінної від інших думки, якщо через це дитина відчуває тиск з боку своїх однолітків.

Ø Створюйтеситуації, при яких ваша дитина, що не виявляє особливих успіхів у навчанні,  має можливість тісного спілкування з більш здатною дитиною.

Ø Допомагайте знаходити дитині в її фантазіях зв'язок із реальним світом.

Ø  Одержуйте максимальну користь із її хобі, конкретних захоплень та індивідуальних схильностей.

Ø Виявляйте терпиме ставлення (іноді, тимчасово) до можливого безладдя в зв'язку з творчою роботою дитини.

Ø Заохочуйте максимальну включеність дитини у спільну творчу діяльність із дітьми старшими від неї.

Ø Постійно переконуйте дитину, що Ви для неї є однодумцем, а не супротивником.

Ø Проаналізуйте, чи дійсно Ви підтримуєте та спрямовуєте розвиток здібностей Вашої дитини.

Як оздоровити дитину влітку

Багато хто так і роблять — планують літо у відповідності з можливостями сім’ї, віком і станом здоров’я дитини. Адже якщо цього не зробити, то цінний час буде безповоротно втрачено і бездарно витрачено на телевізор, комп’ютерні ігри та сон до обіду. А після такого проведення часу в осінь дитина увійде не бадьорим, енергійним і засмаглим, а млявим і готовим здатися без бою першому ж вірусу.

Літні тези: сонце, повітря, вода і вітаміни

Сонце. Приймаючи сонячні ванни, дуже важливо не перестаратися. Чим менша дитина, тим небезпечніше їй довго перебувати на сонці, адже на відміну від дорослих дітей, вони не мають власного захисту від ультрафіолетового опромінення. Механізм захисної реакції на сонці (засмага і є та сама реакція) сформується у дитини тільки до трьох років.

Тому малюкам, які проживають в середній смузі, не рекомендується її залишати до цього віку і виїжджати абикуди в субтропіки, тобто, до моря. Якщо ж вашому малюкові вже виповнилося три роки, і ви плануєте поїздку до моря, то візьміть до уваги основні правила «сонячної безпеки». Їх, до речі, потрібно прагнути дотримуватися не тільки біля моря, але в літній час скрізь.

1. Дитині слід перебувати на сонці до 11.00 ранку, а ввечері після 17.00.
2. Захищайте ніжну дитячу шкіру спеціальним сонцезахисним кремом для дітей з максимальним ступенем захисту.
3. Придбайте дитині сонцезахисні окуляри. Як привило, вони виконані в спеціальному «дитячому» дизайні і дуже подобаються дітям.
4. Не забувайте про головний убір. Саме його відсутність найбільш часта причина теплового удару.

Повітря. Важливе правило літа — повітря мало не буває! Звичайно, дуже добре, якщо це буде повітря за межами міста. Наприклад, багате озоном чисте лісове повітря, що дає величезний заряд енергії і сил. Буде добре, якщо вдасться на якийсь місяць відправити дитину в «лісові» місця: оздоровчий табір чи бабуся в селі — найкращий варіант для дітей старшого віку.

Якщо малюк ще малий, а бабусі в селі немає, то альтернативний (і дуже, до речі, затребуваний варіант в останні роки) зняти дачу в сільській місцевості і провести там час з дитиною. І самі оздоровитеся, і малюка «наситите» живлющою енергетикою землі. А якщо і цей варіант з якихось причин не доступний, то хоча б заплануйте поїздку-іншу в ліс на вихідні. На самий крайній випадок знайдіть віддалений від заводських труб парк і частіше там гуляйте.

Загалом, ваше завдання полягає в тому, щоб відволікти дитину від мультиків чи комп’ютерних ігор і максимально долучити до природи. Тим більше, що ця стратегія безпрограшна, адже саме зараз ви закладаєте у дитини ставлення до літа. Коли-небудь потім він не тільки скаже вам «спасибі», але і стане прикладом для своїх дітей.

Вода. Шукайте її влітку всюди: море, лісове озеро або річка, згодиться навіть басейн на дачі. Звичайно, море — це завжди добре, але багато дітей на перших порах бояться бурхливої поведінки моря і його масштабів. Тому краще всього починати привчати дитину до води в спеціальному дитячому басейні, встановленому, наприклад, на дачі. При цьому важливо дотримуватися температурного режиму води, для першого купання на відкритому повітрі оптимальна температура становить 22 градуси, а час перебування дитини у воді до 10 хвилин.

Наступний етап — спокійна гладь річки або озера. Звичайно, жоден басейн не йде ні в яке порівняння з природними водоймами, які багаті мікроелементами і мінералами, а вологе повітря поблизу додатково сприяє оздоровленню та зміцненню імунітету. Тільки шукайте чисті місця і стежте за тим, щоб дитина не нахапалася річкової води — кишкові інфекції йому влітку ні до чого.

Тепер, коли дитина готова до знайомства з морем — сміливо вирушайте туди. Однак прислухайтеся до рекомендацій педіатрів, а вони в один голос говорять про те, що дитина не менш, ніж тиждень адаптується до нових умов і тільки потім починає «насичуватися здоров’ям і оздоровлюватися». Тому краще всього планувати поїздку на 3-4 тижні — в цьому випадку ви будете впевнені, що малюк дійсно не дарма туди їздив.

Вітаміни. Це один з найцінніших і доступних практично всім подарунків літа. Фрукти і овочі, які удосталь представлені на прилавках ринків і магазинів, не повинні перекладатися на вашому столі, а в дитячому раціоні повинні бути присутніми обов’язково. Якщо до цих пір ви дозволяли дитині газовану воду влітку замініть її недорогим і дуже доступним яблучним (або будь-яким іншим) свіжовичавленим соком. Те ж саме і з перекушуваннями: замість бутерброда — фрукти, замість чіпсів (хот-дога, шоколадного батончика і т.д.) — овочевий салат.

Привчіть дитину правильно харчуватися вітамінами і отримувати від цього задоволення і не тільки забезпечите йому життя без хвороб, але і сформуєте корисні звички на все життя вперед. Але тільки стежте за тим, щоб всі фрукти і овочі були ретельно вимиті — кишкова паличка — це, на жаль, часта річна гостя.

Якщо все передбачите і дитина проведе літо з толком, то найкращою нагородою стане відмінний імунітет, висока працездатність і відмінні емоції вашої дитини.

Скільки разів на день обіймати дитину

http://mama-tato.com.ua